2
Задум «Дон Кіхота» народився у в’язниці.
3
Свій твір Сервантес приписуватиме вигаданому авторові, собі залишить роль його презентатора й коментатора.
4
З 1585-го й до виходу 1605 р. першої книги «Дон Кіхота» Сервантес не публікував нічого.
5
Аристотель і Платон – найвідоміші давньогрецькі філософи (ІV ст. до н.е.).
6
«Отцями Церкви» в широкому розумінні називали видатних церковних діячів I–VIII ст.; Тома Аквінський (1225–1274) – один з найшанованіших теологів і святих католицької церкви.
7
За давньогрецьким філософом Зоїлом (ІV – ІІІ ст. до н. е.) закріпилася репутація прискіпливого й злого критика; Зевксід – давньогрецький художник ІV–V ст. до н. е.
8
Іван Індійський – легендарний правитель християнського царства, розміщуваного європейцями на Сході – чи то в Середній Азії, чи в Ефіопії, чи в Індії та Китаї. Трапезонт чи Трапезунд (сучасна назва Трабзон) – місто на узбережжі Чорного моря. Трапезундська імперія – невелика грецька держава (1204–1461), останній уламок Візантії.
9
Волі не слід продавать за все золото світу (лат.).
10
Смерть бліда і в злидарські халупи, і в царські палати стукає рівно (лат.). (Горацій, кн. І, ода 4.)
Горацій (65 р. до н. е. – 8) – один з найбільших римських поетів і найшанованіших теоретиків літератури. Обидва наведені далі рядки дійсно Горацієві.
11
Я ж вам глаголю: любіть ворогів ваших (лат.). (Євангелія від Матвія, розділ V, в. 44.)
12
З серця беруться ледачі думки (лат.). (Те саме, розд. XV, в. 19.)
13
Наведений двовірш зі збірки «Трістії» Овідія (43 р. до н. е. – 17), одного з найбільших римських поетів. Помилка припущена Сервантесом зумисно. Двовірші Катона (ІІІ чи початок ІV ст.) – широко відома за тих часів збірка повчальних латинських віршів-висловів, яка приписується Діонісію Катону.
14
Поки щасливо живеш, численних матимеш друзів. Прийде година лиха – зразу лишишся один. (Цей латинський двовірш належить не Катонові, а Овідію – збірка «Жалі», книга перша, елегія VI).
15
Граматики – вчені-філологи, які досліджували й коментували тексти, писані грецькою й латиною (вивченню текстів сучасних авторів тогочасна наука загалом багато уваги не приділяла).
16
…Голіаф альбо Голіят… – одноборець філістийський, котрого пастух Давид убив каменем із пращі в Теребинтовій долині, як про те повідається в Книзі Царів… – Йдеться про описану в Старому Завіті битву; Голіаф – велетень філістимлянин (філістимляне – давній народ, який заселяв приморську частину Ізраїлю); Давид – майбутній