Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1. Мигель де Сервантес Сааведра

глибокім мовчанню слухав я слів мого приятеля, і так вони мені в тямки далися, що я без жодної супереки визнав їх за слушні і саме з них вирішив укласти отсю передмову – тепер ти сам, ласкавий мій читальнику, можеш судити, який він у мене розумний, і як мені пощастило в хвилину скрути на доброго дорадця, що завдяки йому ти маєш тепер собі на втіху правдиву й безокрасну повість про славетного Дон Кіхота з Ламанчі, котрий серед усіх мешканців Монтьєльського повіту тішився славою найцнотливішого закоханця і найзавзятішого рицаря, яких уже віддавна не бачено в тих околицях. Даючи тобі спізнати такого шляхетного й гідного рицаря, не хочу я прибільшувати своїх заслуг, сподіваюсь натомість на твою вдячність за те, що познайомлю тебе з його знакомитим зброєносцем Санчом Пансою, бо в ньому, здається мені, я згромадив докупи всі чесноти, що оздоблюють джуру,[26] тоді як у тих пустодзвонних рицарських романах вони трапляються лиш поодинці.

      По сій же мові будьмо з Божої ласки здорові. Vale.[27]

На книгу про Дон Кіхота з Ламанчі

Урганда баламутка[28]

      Якщо ти потрапиш, кни- (го),

      До розумного у ру (ки),

      Вже тобі не скаже ду- (рень),

      Що говориш ти дурни- (ці).

      А якщо тебе на ли- (хо)

      Візьме який-небудь йо- (лоп),

      То почуєш ти від ньо- (го)

      Різні несусвітні ре- (чі),

      Хоч йому завжди здає- (ться),

      Що у нього теж є ро- (зум).

      Як показує нам до- (свід),

      Хто під добрим древом ста- (не),

      Добра тінь того вкрива- (є);

      Ми ж у Бехарі знахо- (дим)

      Древо царственого ро- (ду);

      Принців родить теє дре- (во),

      І процвів між ними ге- (рцог),

      Новий Олександр Вели- (кий);

      Станьмо в тінь його: сміли- (вим)

      Доля, певно, усміхне- (ться).

      Ти повідаєш приго- (ди)

      Дворянина із Лама- (нчі),

      Що, романів начита- (вшись),

      Загубив свій добрий ро- (зум).

      Дами, рицарі, двобо- (ї)

      Полонили його се- (рце);

      Закохався він шале- (но),

      Мов Роланд Несамови- (тий),

      І відважно, мужньо би- (вся)

      За прекрасну Дульсіне- (ю).

      Ієрогліфів примхли- (вих)

      Не друкуй занадто гу- (сто):

      Хто кохається в фігу- (pax),

      Марно тратить той чорни- (ло).

      А як просто річ вести- (меш),

      Не візьме ніхто на глу- (зи):

      «Бач, знайшовсь Альвар де Лу (на),

      Ганнібал лукавомо- (вний),

      Чи Франціск, що у поло- (ні)[29]

      Нарікає на форту- (ну)!»

      А як небо не суди- (ло),

      Щоб була ти хитрому- (дра),

      Як Латино, вчений му- (рин),[30]

      Не вдавайся до лати- (ни),

      Не наводь цитат анти- (чних)

      І не дуже філосо- (фствуй),

      Бо побачиш – скривить ро- (та)

      Той, хто діло розбира- (є),

      І тобі