Ти незрівнянний. Думати про себе скромніше немає сенсу. Це так само, якби річка думала, що в неї забагато вигинів, чи що вона рухається надто повільно, чи що її течія зашвидка. Тож краще помовч. Ти вирушив у мандрівку, яка не має визначеного початку, середини чи кінця. Нема неправильних поворотів. Ти просто існуєш. І твоє завдання – бути тим, ким ти можеш бути. Ось чому ти тут. Утеча від тієї людини, якою ти є насправді, позбавить світ тебе. Ти існуєш у єдиному екземплярі, і так буде й надалі. Я повторю: ти – єдина така людина. Не відмовляй світу, не забирай у нього одного, чи навіть єдиного, шансу насолодитися твоїм сяйвом.
Ми всі незрівнянні, чудові, шалені по-своєму. Смійся із себе. Люби себе, люби інших. Насолоджуйся грандіозною безглуздістю.
Частина 2
Як сприймати свою внутрішню крутість
Розділ 6
Люби себе таким, як ти є
Якщо ми дійсно себе любимо, то все в нашому житті вдається так, як треба.
Якось я перебувала в будинку свого брата Бобі. Лежала на дивані і спостерігала за його дворічним сином, який грався поруч. Раптом щось упало зі столу, і мій маленький небіж нагнувся, щоби підняти цю річ. Бобі повернувся до мене і сказав: «Ти це бачила? Хлопчина знає точно, як це робити. Він стає на коліна, прямо тримає спину, широко розставляє ноги, втягує живіт – досконало!»
Вражений такою старанністю та вмінням сина, Бобі кілька наступних хвилин кидав різні речі на підлогу – ложку, пульт до телевізора, бляшанку з-під пива – і мій племінник, чудовий малюк, продовжував усе піднімати, а брат не припиняв сипати похвалами з приводу його постави, роботи м’язів, серйозності дій і того факту, що малий успішно впорався з усіма завданнями, попри те, що йому заважав підгузок.
«Це неймовірно. Дитина може перевернути машину, не пошкодивши спини. Я ж ледве здатен вбрати штани і не потрапити після цього до лікарні».
Коли ми народжуємося, у нас є інстинктивне розуміння найважливіших речей у нашому житті, а також, наприклад, того, що слід згинати коліна, а не нижню частину спини, аби підняти з підлоги бляшанку з-під пива. Ми приходимо у світ уже зі знанням того, як довіряти своїм інстинктам, як дихати, як їсти лише тоді, коли відчуваємо голод, як не переживати, що інші думають про звучання нашого голосу, про те, як ми танцюємо, яку робимо зачіску. Ми знаємо, як грати в ігри, створювати нові речі й любити. Потім, коли ростемо і вчимося від інших людей, ми замінюємо багато цих примітивних трактувань негативними помилковими переконаннями, страхами, соромом і сумнівами у власних силах. Далі ми страждаємо від емоційного