Вона швидко піднялася східцями вгору, перетнула терасу і зайшла в будинок. Стів сидів у вітальні в улюбленому кріслі Віка, попиваючи пиво з Вікових запасів і палячи цигарку, мабуть, власну. Телевізор був увімкнений, і на екрані, вражаючи натуралізмом, змінювали одне одного жахіття «Лікарні швидкої допомоги».
– Її високість принцеса прибули, – мовив Стів із кривою посмішкою, що колись здавалася їй такою чарівною і манливо небезпечною. – А я вже думав, ти не з’явишся.
– Я хочу, щоб ти, сучий сину, звідси забрався, – відповіла вона безбарвним голосом і пішла в кухню, де заходилася розкладати покупки. Вона не могла пригадати, коли востаннє була такою сердитою, настільки, що шлунок скрутило в тугий, болючий клубок. Можливо, під час нескінченних суперечок із матір’ю. Одного з тих кошмарів наяву, які тривали, доки вона не поїхала вчитися. Коли Стів, підійшовши ззаду, обхопив її засмаглою рукою за відкриту талію, вона зреагувала не роздумуючи: садонула йому ліктем попід груди. Той факт, що він був готовий до удару, не охолодив її гніву. Він серйозно займався тенісом, і її лікоть ніби наштовхнувся на кам’яну стіну, вкриту товстим шаром гуми.
Вона обернулася і глянула в його усміхнене бородате обличчя. Донна мала п’ять футів одинадцять дюймів[22] зросту і, коли носила підбори, була на дюйм[23] вищою за Віка, та Стів був заввишки майже шість футів п’ять дюймів[24].
– Ти хіба не почув? Забирайся!
– Але ж чому? Малюк саме вчиться вишивати бісером пов’язки на стегна, або з лука збиває яблука з голови вихователя, або біс його знає, що вони ще там роблять. Чоловічок, як бджілка, трудиться в офісі. Саме час найчарівнішій Hausfrau[25] Касл-Рока і заїжджому поетові, лоботрясу й любителю тенісу задзвонити в усі дзвони сексуального віча в усій його повноті і гармонії.
– Ти припаркував фургон просто на під’їзній доріжці, – зауважила Донна. – може, краще одразу вивісити на фургоні плакат: «Я ТРАХАЮ ДОННУ ТРЕНТОН»? Або щось іще дотепніше.
– Щоб припаркуватися там, у мене були всі підстави, – відповів Стів, усе ще посміхаючись. – У мене в кузові твій гардероб. Я нарешті закінчив із ним бавитися. Та я б хотів побавитися з тобою, моя люба.
– Залиш його на терасі. Я сама про все подбаю. Тим часом випишу тобі чек.
Усмішка на його обличчі трохи зів’яла. Уперше, відколи вона зайшла, принадлива маска трохи піднялась, і Донна змогла розгледіти людину під нею. І те, що вона бачила, їй зовсім не подобалося, навіть більше, навіювало тривогу. особливо коли вона думала про себе поряд із цією людиною. Заради того, щоб залізти в ліжко зі Стівеном Кемпом, вона брехала чоловікові, крутила інтрижку за його спиною. Вона хотіла б зараз відчувати, що приходить до тями після нападу якоїсь страшної лихоманки або що в ній знов ожила любляча Вікова дружина, та якщо