Стрі-чен-ня. Володимир Худенко

напали і перебили всіх до одного, йому лише вдалося втекти. Невідомо, хто то був, ті нападники – татари, козаки Дорошенка чи Самойловича.

      Чи то перекинулись в людей схожі на тих, що перебігали шлях увечері.

      Хтозна.

      Ранком ми знову вирушили в путь і втрапили в зовсім заболочені місцини.

      Я відрахував першу добу.

      Одна підвода врешті втопилась у болоті, ми з півдня її витягували.

      Марно.

      Мірошник Семен та його дружина Мотрона дуже лаялись на мене, а я не вельми вже на те й зважав. Мене більше непокоїло швидке спадання сутінок.

      Я призначив вартових на ніч і сам ніц не спав.

      Люди воліли мінятись по півночі, бо дуже стомились.

      Я погодився.

      І це була перша моя помилка.

      Тих, хто заступали вартувати після полуночі, вже не можна було збудити – вони всі повмирали.

      Так як від удушення зі слідами довгих кігтів на шиях, але ж їх нібито ніхто й не душив. Я сам ходив між сплячих і бачив, як ті мирно дрімали. Хоча дивний шурхіт у хащах мене трохи насторожував, але я не звернув на те уваги. А при тому шурхотові сама ніч була глупа і темна – без єдиного звуку, ні сичів, ні жаб у болотах чути не було.

      А зорі сяяли угорі холодним мертвецьким світлом – наче чатували на нас з вишини.

      Померло загалом п’ять чоловік.

      Я велів більше вночі не спати.

      – Спати будемо вдень, поперемінно. Руху припиняти не можна, це може бути ще більш небезпечним.

      – А вартові? – спитала мене заплакана Мотрона. Її Семен вмер сеї ночі.

      – Вартові не поможуть! – сухо мовив я.

      – Але чому? – у розпачі терзала мене за плече бідна жіночка.

      – Я не знаю, люди! – крутнув я головою. – Просто ця нечисть. Ці демони. Я так думаю, що вони існують тільки в наших снах. Шерстисті, – додав я нащось, і дівчинка-підліток задрижала.

      А я згадав – те, що перебігло дорогу, наче також було в шерсті.

      І з кігтями.

      Чи то, мо’, безсонна ніч далась взнаки.

      У будь-якому випадку до ночі наче всі повисипались.

      На ночівлю стали в рідких хащах коло якоїсь заболоченої річечки.