Відьмак. Кров ельфів. Анджей Сапковський

таємницею, яку мені не можна розкривати. Але щодо лояльності… Я лояльна. Але можете повірити, у цій справі я можу бути лояльною як до Капітулу, так і до вас.

      – Така подвійна лояльність, – Ґеральт уперше цього вечора глянув їй в очі, – це диявольськи важка справа. Рідко кому вона вдається, Трісс.

      Чародійка глянула на Цірі. Дівчинка сиділа поряд із Коеном на ведмежій шкірі у віддаленому кінці зали, обоє зайняті були грою у «цапки». Гра ставала монотонною, бо обидва були неймовірно швидкі – жоден аж ніяк не міг хлопнути іншого. Схоже, то їм не перешкоджало й не псувало розваги.

      – Ґеральте, – сказала Трісс. – Коли ти знайшов Цірі там, над Яругою, ти забрав її із собою. Привіз до Каер Морену, сховав від світу, не хочеш, щоб навіть близькі для цієї дитини люди знали, що вона жива. Ти зробив це, бо щось, про що я не знаю, переконало тебе, що призначення існує, що воно нами керує, що веде нас у всьому, що ми робимо. Я теж так вважаю, завжди так вважала. Якщо призначення захоче, щоб Цірі стала чародійкою, то вона нею стане. Капітул чи Рада не мають про неї знати, не мають спостерігати за нею чи її умовляти. Зберігаючи ваш секрет, я аж ніяк не зраджую Капітул. Але, як ви й самі знаєте, є тут певна проблема.