– Розкажи мені! – скривив він губи єхидній посмішці, – тільки врахуй: я тобі його все одно не віддам, зрозуміла? Особливо – його, з натиском на слові «його», сказав Луцій.
– Та пішов ти… – відсторонилась від Луція Магда.
– Агов, – зиркнувши в їх бік пронизливими синіми очима сказав Гавриїл, – більше двох говорять в слух. Або мовчать.
– Тули на своє місце, – прошипіла Магда, – осточортів!
– Дак на те я й чорт, – вишкірив білі зуби Луцій…
… Між тим на екрані «вистава» йшла своєю чергою.
– Слухай, – спитав Юрко Сашка, – а ти чого квасиш останній рік, наче більше не житимеш і не питимеш? Ти ж раніше наче зовсім не вживав.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.