Вероніка вирішує померти. Пауло Коельйо

з тіла. Зедка тепер знала ці способи напам’ять і користувалася ними щоночі, аби літати, куди їй хотілося.

      Розповіді про практику та видіння були різними, але всі мали деякі спільні характеристики: дивний і неприємний шум, який лунає перед тим, як тіло й дух розлучаються, потім шок, швидка втрата свідомості, а потім спокій і радість польоту в повітрі, відчуття поєднання з тілом срібною ниттю, яка може до нескінченності розтягуватися, хоч існувала легенда (у книжках, звісно), що людина помре, якщо дозволить цій ниті порватися.

      Проте з власного досвіду вона знала, що могла летіти так далеко, як їй хотілося, срібна нить ніколи не уривалася. Але книжки були дуже корисними в тому, що дедалі більше навчали її, як поводитися в астральних подорожах. Наприклад, коли їй хотілося змінити місце перебування, то варто лише захотіти піднятися в простір, міркуючи, куди вона хоче прибути. На відміну від польотів літаків, які вирушають з одного місця й долають певну відстань, аби добутися до іншого пункту, астральна подорож відбувається через потаємні тунелі. Вона уявляла якесь місце, проникала в такий тунель на моторошній швидкості й опинялася там, куди хотіла добутися.

      Також завдяки книжкам вона втратила страх перед створіннями, які населяли простір. Сьогодні вона не бачила нікого в палаті, та коли вперше покинула своє тіло, то побачила багатьох людей, які дивилися на неї, сміючись із її здивованого обличчя.

      Її першою думкою було, що це мерці, привиди, які тут жили. Потім, за допомогою книжок та власного досвіду, вона усвідомила, що, хоч деякі безтілесні духи й блукали тут, було серед них багато людей, так само живих, як і вона, які навчилися виходити зі свого тіла або не розуміли, що відбувається, бо в якомусь куточку світу спали глибоким сном, тоді як їхні духи вільно прилітали сюди.

      Сьогодні, під час останньої астральної подорожі з інсуліном, бо вона нещодавно відвідала кабінет доктора Ігоря і знала, що він готовий виписати її, Зедка вирішила прогулятися по Віллєте. Коли вона вийде звідси, то вже ніколи не повернеться, навіть у вигляді духа, тому вона хотіла попрощатися з цим місцем.