Протягом практично всієї історії людства всі знали, що Земля пласка та лежить у центрі Всесвіту. Загальновідомо, що для подолання алкогольної залежності людині потрібне феноменальне зусилля, яке зазвичай супроводжується декількома невдалими спробами покинути пити. В суспільстві існує поширена думка, що контролювати свої алкогольні звички найважче тим, хто цього найбільше потребує. Якщо мені було важко переконати людей у тому, що є легкий і приємний спосiб кинути курити, то скільки зусиль потрібно, щоб переконати вас в тому, що будь-яка людина може легко, відразу й назавжди вирішити для себе проблему вживання алкоголю? Якщо ви підозрюєте, що у вас сформувалась алкогольна залежність, або ви вважаєте себе алкоголіком, Товариство Анонімних Алкоголіків (АА), відоме своїм авторитетом у галузі боротьби з алкоголізмом, навряд чи надасть мені добру послугу своєю категоричною заявою:
Алкоголізм – це хронічна хвороба, від якої не існує відомих способів лікування.
На жаль, цю думку широко підтримують багато видатних медиків, ЗМІ та суспільство загалом. Переконання в невиліковності алкоголізму вкоренилося настільки глибоко, що я не ображусь, якщо ви викинете цю книжку на смітник, навіть не намагаючись її прочитати. Але я прошу вас цього не робити. Є багато лікарів, які не підтримують погляди АА та решти подібних організацій, але вони не прагнуть висловлювати свої сумніви на національному телебаченні.
Якщо вам довелося бути членом АА або подібної організації, то на двадцятому році процесу вашого «виліковування» вас, напевно, здивує, як я можу писати цю книгу, з одного боку, заперечуючи основу системи АА, а з іншого – присвячуючи її саме цьому товариству. Уся річ у тiм, що я глибоко поважаю цю організацію, яка врятувала глузд і життя мільйонів алкоголіків – людей, які знаходилися на межі відчаю, втратили роботу, друзів, дім і родину, які існували без найменших натяків на надію або самоповагу. АА люб’язно приймає таких людей, незважаючи на їхню расову та класову приналежність, колір шкіри, релігію та переконання. Ба більше: АА ніколи не осуджує чи не обвинувачує своїх членів. Багато людей відвідують збори після особливо важких днів. Атмосфера перед початком зустрічі така, що у порівнянні з нею черга в коридорі перед кабінетом стоматолога здалася б вам схожою на вечірку. Коли вони починають розповідати свої сумні історії, настрої поступово змінюються: дедалі частіше лунає сміх і тепер вже в цій кімнаті зустріч більше скидається на вечірку – навіть без алкоголю! Я не католик і знаю, що багато хто вважає сповідальню місцем жахливого лицемірства. В усіх подібних ситуаціях завжди
існує дві сторони медалі, і я не хочу поглиблюватися в цю тему. Скажу тільки, що, знявши тягар з душі, відчуваєш полегшення. Якщо біда, розділена з товаришем, – це вже півбіди, то наскільки легшим стане ваш тягар, якщо розділити його з повною залою, особливо якщо кожен із присутніх зможе співпереживати, не осуджувати й не зажадає відплати.
Хоча