Ні, у мене ніколи не було подібних думок. Колись найпопулярнішою формою нікотинової залежності було нюхання тютюну, доки ця звичка не стала антисоціальною та не відмерла. Однак досі є диваки, які цим займаються, і, ймовірно, вони будуть завжди. Цікаво, що одним з останніх бастіонів нюхання тютюну є англійський парламент. А втім, це недивно, якщо згадати про те, що політики, як правило, відстають від свого часу приблизно на сто років. Отже завжди існуватимуть диваки, які продовжуватимуть курити. Певна річ, я ніколи не думав, що особисто зможу зцілити кожного.
Мені здавалося, що після того, як я розкрию таємниці пастки куріння та розвію такі ілюзії, як:
• курці насолоджуються курінням;
• курці ухвалюють свідоме рішення курити;
• курiння полегшує нудьгу та стрес;
• куріння допомагає зосередитись та розслабитись;
• куріння – це звичка;
• щоб кинути курити, потрібна сила волі;
• почавши курити колись, неможливо кинути вже ніколи;
• якщо постійно нагадувати курцю, що куріння вбиває його, це допоможе йому кинути курити;
• замінники, зокрема сурогати нікотину, допомагають кинути курити;
та коли розвію помилкове уявлення про те, що позбутись тютюнової залежності – важко, а щоб зробити це, необхідно пережити перехідний період страждань, то весь світ, як я наївно вважав, повірить та прийме мій метод.
Своїм головним супротивником я вважав тютюнову індустрію. Дивовижно, але основним каменем спотикання були саме ті заклади, які, здавалося б, мали стати моїми союзниками: засоби масової інформації, уряд, організації, такі як ASH, QUIT, та офіційна медицина.
Ви, напевно, бачили фільм «Сестра Кенні». Події цієї картини відбуваються в ті часи, коли дитячий параліч, або поліомієліт, був лихом для маленьких дітей. Я дуже добре пам’ятаю, що ці слова викликали в мене такий самий страх, як сьогодні викликає рак. Наслідком поліомієліту був не лише параліч рук і ніг, але й скривлення кінцівок. Щоб цьому запобігти, офіційне лікування передбачало закування цих частин тіла в кайдани. У результаті дитина залишалася паралізованою на все життя.
Сестра Кенні вважала, що ланцюги заважають одужанню, та безліч разів довела, що м’язи можна відновити, а дитину – навчити знову ходити. Однак вона була не лікарем, а лише медичною сестрою. Як посміла вона втручатись в галузь, приступну тільки для кваліфікованих фахівців? Той факт, що сестра Кенні знайшла вирішення проблеми і довела його ефективність на практиці, не мав ваги. Діти, яких вона лікувала, разом із батьками знали, що медсестра мала рацію, однак офіційна наука не тільки відмовлялась приймати її методи, але й перешкоджала практикувати. Минуло двадцять років, перш ніж визнали очевидне.
Уперше я побачив цей фільм ще до того, як відкрив «ЛЕГКИЙ