Оповідання про славне військо запорозьке низове. Адріан Кащенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Адріан Кащенко
Издательство: Public Domain
Серия:
Жанр произведения: Зарубежная классика
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
мої біднії невольники,

      Которії були у неволі, то всі стали по волі;

      Видиться: мене гетьман Кішка

      На три часті розтяв,

      У Чорнеє море пометав…»

      То скоро теє лях-потурнак зачував,

      К йому словами промовляв:

      «Алкане-башо, трапезонський княжату,

      Молодий паняту!

      Сей тебе сон не буде нітрохи зачіпати;

      Скажи мені получче бідного невольника доглядати,

      З ряду до ряду саджати,

      По два, по три старії кайдани і новії ісправляти,

      На руки, на ноги надівати;

      Червоної таволги по два дубці брати,

      По шиях затинати,

      Кров християнську на землю проливати».

      Скоро-то сеє зачували,

      Од пристані галеру далеко відпускали;

      До города до Козлова

      До дівки санджаківни на зальоти поспішали,

      То до города Козлова прибували, —

      Дівка санджаківна навстрічу виходжає.

      Алкана-башу в город Козлов зо всім військом затягає.

      Алкана-башу за білу руку брала,

      У світлиці-камяниці зазивала,

      За білу скамю саджала,

      Дорогими напитками напувала,

      А військо серед ринку саджала.

      То Алкан-баша, Трапезонськеє княжа,

      Не барзо дорогії напитай уживає,

      Як до галери двох турчинів на підслухи посилає:

      Щоб не міг лях-потурнак Кішки Самійла одмикати,

      У поруч себе саджати.

      То скоро ся тії два турчини до галери прибували.

      То Кішка Самійло, гетьман запорозький.

      Словами промовляє:

      «Ой ляше-потурначе, брате старесенький!

      Колись і ти був у такій неволі, як ми тепера.

      Добро нам учини,

      Хоч нас, старшину, відомкни:

      Хай би і ми у городі побували,

      Панське весілля добре знали».

      Каже лях-потурнак:

      «Ой Кішко Самійло, гетьмане запорозький,

      Батьку козацький!

      Добро ти вчини:

      Віру християнську під нозі підтопчи,

      Хрест на собі поламни.

      А ще будеш віру християнську під нозі топтати,

      Будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати».

      То скоро Кішка Самійло теє зачуває,

      Словами промовляє:

      «Ой ляше-потурначе, сотнику переяславський,

      Недовірку християнський!

      Бодай же ти того не діждав,

      Щоб я віру християнську під нозі топтав!

      Хоч буду до смерті біду та неволю приймати,

      А буду в землі козацькій голову християнську покладати.

      Ваша віра погана,

      Земля проклята».

      Скоро лях-потурнак теє зачуває,

      Кішку Самійла у щоку затинає.

      «Ой, — каже, — Кішко Самійле, гетьмане запорозький!

      Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,

      Буду тебе паче всіх невольників доглядати,

      Старії і новії кайдани направляти.

      Ланцюгами за поперек утроє буду