Оповідання про славне військо запорозьке низове. Адріан Кащенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Адріан Кащенко
Издательство: Public Domain
Серия:
Жанр произведения: Зарубежная классика
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
та й вся інша риба була втричі і вп'ятеро більша за теперішню. Раки по річках Самоткані, Домоткані, Самарі, Сурі і по плесах степових річок, так само, як і по озерах Великого Лугу, ловилися більше, як у лікоть завдовжки, і сила їх була велика.

      Як бачимо, було з чого прожити запорожцям на своїх вольностях і вони недурно оружною рукою обстоювали непорушність своїх вольностей з XV віку аж до середини XVIII. Най більше постачав на Січ риби та дичини Великий Луг, і недурно козаки співали:

      Ой, Січ-мати, ой, Січ-мати,

      А Великий Луг-батько.

      Гей, що в Лузі заробити,

      Те у Січі пропити!

      Шляхи на Запорожжі

      Через запорозькі землі йшли шляхи на південь до Чорного моря, до Криму й до Царгорода, а на північ — на Україну й Росію.

      Найголовнішим шляхом Запорожжя був Дніпр, яким ще за часів Олега й Святослава ходили руси на Чорне море й Царгород. Пізніше, за часів запорожців, Дніпром щороку плавали з України козаки на Січ, а звідтіля далі на Чорне море, на турецькі й татарські городи. Дніпр був завжди осередком запорозького життя, до нього ж завжди тулилася й Запорозька Січ. У піснях народ український завжди звав Дніпр річкою славною, або Славутою, запорожці ж звали його до того ще й батьком або братом:

      «… Дніпре, брате, чим ти славен?

      Чим ти славен, чим ти красен?

      Чи своєю довжиною, чи своєю глибиною?

      Чи своєю бистриною, чи своєю шириною?

      Чи крутими берегами, а чи жовтими пісками?

      А чи темними лісами, чи зеленими лугами?»

      «Ой я славен козаками, молодими бурлаками!»

      Опріч козаків, Дніпром їздили через Запорожжя до Криму посланці польських королів та московських царів, бо ця велика річка сягала своїми верхів'ями та притоками аж у землі тих держав.

      «Ой ти, Дніпре, ой ти, батьку,

      Кажи мені всю правдоньку:

      А де броди глибокії,

      А це броди міленькії?»

      «А де кручі низенькії,

      То там броди міленькії…

      З устя Дніпра до вершини

      Сімсот річок ще й чотири.

      Та всі вони в Дніпр упали,

      Дніпру правди не сказали:

      Одна річка — Кайнарочка,

      Збоку вона в Дніпр упала,

      Дніпру правду розказала:

      — Жаліється лиман морю,

      Що Дніпр бере свою волю,

      Свої гирла прочищав,

      Його тоні засипає».

      Плавали б Дніпром і великі судна-кораблі, коли б на цій річці не було порогів. Порогами звуться ті місця річки, де з дна її на поверхню води повипинаються од берега до берега скелі й каміння, іноді у кілька лав (рядків).

      Запорожці налічували порогів менше, ніж їх рахують зараз, а саме: дев'ять — Кодацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситецький, Вовниги, Будиловський, Лишній та Вільний. Опріч порогів, на Дніпрі були ще й забори — такі ж самі лави скель,