Артур Еванс
Напис на цьому диску ніхто не вирізував – він «штампований», тобто зроблений за допомогою сорока п’яти різних дерев’яних або ж металевих «штампів». Важко повірити, що набір із сорока п’яти різних знаків-штампів був виготовлений лише для того, щоб відтиснути один-єдиний напис на диску. Напевно, були і якісь інші, аналогічні диску з Феста тексти, але вони до нас не дійшли.
На Криті, де інтенсивні розкопки ведуть з 1900 року, нічого подібного до цього диска досі не знайшли. Та й сам диск, на думку більшості дослідників, зроблений не з критської глини. Серед знаків письма Фестського диска є зображення човна, сокири, орла, шкури якоїсь тварини, кельми муляра, розетки, вази, будинку, велетенської жінки (можливо, це не жінка, вона дуже відрізняється від граціозних дам, відбитих на фресках Криту, а зображення богині-бегемотихи). Найчастіше повторюється в написі знак, що зображує чоловічу голову в уборі з пір’я. Цей головний убір нагадує головні убори давніх мешканців Малої Азії, і тому багато вчених схильні вважати, що і сам диск завезений на Крит із південно-західної частини Малої Азії. Але, посилаючись на цю ж голову в уборі з пір’я, інші дослідники вважають, що батьківщина прикраси – Північна Африка, а ще інші – що Греція, Північна Америка або ж пов’язують її з навалою таємничих «народів моря», які загрожували Єгипту близько 1200 року до нашої ери. Висловлювалися гіпотези і про те, що цей унікальний диск є останньою пам’яткою писемності легендарної Атлантиди, і навіть робилися спроби прочитати на ньому повідомлення про загибель цієї землі. Втім, спроб прочитати диск із Феста було дуже багато.
Лінійне письмо В. Глиняна пластинка
Фестський диск. Лицьовий та зворотній бік
Сер Артур Еванс, який відкрив цивілізацію Криту і його ієрогліфічне письмо, вважав, що напис є переможним гімном. Англієць С. Гордон вирішив, що текст на диску написаний мовою басків, яка стоїть осібно серед всіх інших мов світу, але переклад, запропонований ним, був набором слів («бог, що крокує на крилах бездиханною стежкою, зірка-каратель, піниста безодня вод, псо-риба, каратель на виткій квітці; бог, каратель кінської шкіри (чи поверхні скелі), пес, який піднімається стежкою, пес, який лапою осушує глечики з водою, який піднімається круговою стежкою, який осушує винний міх…» – так виглядає в перекладі Гордона початок напису).
Французький атлантолог Марсель Оме вирішив, що вертикальні риски, які розділяють текст диска на окремі блоки, позначають межу фраз, а не слів. Ці фрази він витлумачив як повідомлення про загибель Атлантиди, а сам текст – як історико-астрологічний, бо знаки йдуть по спіралі. Міс Ф. Стоуелл, учениця Еванса, прочитала текст давньогрецькою і вчула в ньому гімн, присвячений богині Реї («Востань, рятівниче! Слухай, богине Рея!» – так переклала Стоуелл початок напису). Давньогрецькою ж мовою читав текст і німець Зіттіг,