Сучасний термін «ароматерапія» був введений французьким хіміком Рене-Морісом Гаттефоссом у 20-му столітті. Його дослідження показали, що ефірні олії можуть ефективно лікувати шкірні опіки та інші захворювання. З того часу ароматерапія почала стрімко розвиватися як наука та практика.
Природа, через свої дари – ефірні олії, дарує нам можливість зберігати здоров'я, красу та гармонію. Вона нагадує, що ми є частиною цього світу, і її сили завжди готові підтримати нас у складні моменти.
Біблійна історія ефірних олій
Ефірні олії та ароматичні смоли супроводжували людство з найдавніших часів не лише в побуті й медицині, а й у духовному житті. Особливе місце вони посідали в культурах Близького Сходу, де люди надавали великого значення ритуалам очищення та помазання. Біблійні тексти містять безліч згадок про дорогоцінні олії, смоли й прянощі, що використовувалися в храмових обрядах, для помазання царів і пророків, а також у поховальних церемоніях. Цей ароматний світ біблійних часів і досі зачаровує нас своїми традиціями та символічним значенням.
Священні витоки
Одним із найдавніших і яскравих прикладів застосування олій у Біблії є священне помазання. У Старому Завіті Бог дає Мойсеєві вказівки, як приготувати «святе помазання» для скинії (Вих. 30:22—25). Цей унікальний склад містив мирру, корицю, тростину та касію, розчинені в оливковій олії. Кожен інгредієнт мав глибоке символічне значення. Мирра асоціювалася з очищенням і цінувалася за цілющі властивості, кориця й касія додавали тепла й пахощів, а оливкова олія слугувала основою, що поєднувала всі компоненти воєдино.
Помазання цим особливим маслом символізувало освячення й присвяту на служіння Богові. Саме так призначали первосвящеників і левітів, а також освячували предмети культу та саму скинію. Аромати, що виходили від святого масла, були не лише фізичним свідченням його цінності, а й духовним знаком Божої присутності, яка сходила на обраних.
Аромати царської гідності
У біблійні часи помазання пов’язували не лише зі священнослужителями, а й із царями. Одним із найвідоміших прикладів є помазання Давида пророком Самуїлом (1 Цар. 16:13). Коли єлей (оливкова олія, до якої додавали ароматичні речовини) з рога Самуїла полився на голову юного Давида, це означало передачу йому сили й Божого благословення для управління Ізраїлем. Помазання слугувало видимою ознакою вищого покликання та особливої благодаті.
У царські часи ароматичні олії широко застосовувалися при дворі. Пахощі вважали ознакою достатку та високого статусу. Цариця Савська (3 Цар. 10:2) серед інших дарів принесла Соломону аромати й благовонія у великій кількості, наголошуючи цим не лише на своїй пошані до нього, а й на власному шляхетному походженні.
Дари