– Що ж ти собі заподіяв, любий, дорогий Еліасе?
– Стверджувати напевно, що це він собі заподіяв, не слід, – мовив Харрі, вивівши її з ванної, і допровадив до вхідних дверей. – Чи можу я вас попрохати, щоб ви зателефонували у відділок поліції у Ставангері й попросили прислати криміналістів. Скажете, що ви на місці злочину.
– На місці злочину? – перепитала вона, широко розплющивши очі. Через уразу вони видавались геть чорними.
– Атож. Саме так і скажіть. Якщо хочете, зателефонуйте за номером сто дванадцять. Гаразд?
– Звісно…
Вони почули, як жінка пошкандибала сходами донизу у своє помешкання.
– Отже, поки вони з’являться, маємо хвилин п’ятнадцять, – мовив Харрі.
Вони роззулися, залишили взуття на сходах і зайшли до ванної в самих шкарпетках. Харрі роззирнувся. У раковині було повно довгого білявого волосся, а на поличці лежала вичавлена туба.
– Скидається на зубну пасту, – сказав Харрі, схиляючись над тубою, але не торкаючись її.
Кая наблизилась.
– Cуперклей, – констатувала вона. – «Strongest there is» [46].
– Це той, що у жодному разі не має потрапляти на пальці, так?
– Він діє миттєво. Якщо крапнеш на пальці й потримаєш їх укупі – склеюються намертво. Доведеться або відрізати їх один від одного, або відривати з м’ясом.
Глянувши спочатку на Каю, Харрі кинув оком на труп у ванні.
– Трясця, – повільно промовив він. – Не може бути…
Комісара поліції Гуннара Хагена гризли сумніви. Можливо, він скоїв найдурніший вчинок за час, поки працює в Поліцейському управлінні. Створивши групу, яка опікується розслідуванням усупереч волі міністерства, він міг накликати проблем. А те, що очолював групу Харрі Холе, могло ці проблеми примножити. Одна з проблем, постукавши в двері, саме завітала до нього. Наразі вона стояла перед ним у подобі Мікаеля Бельмана. Слухаючи його, Хаген зауважив, що дивні ознаки на обличчі керівника Крипосу були біліші, ніж зазвичай, ніби хтось підсвічував їх зсередини якимсь розжареним і водночас охолодженим продуктом розпаду атомного ядра – вибухонебезпечним, але до певного часу приборканим.
– Мені напевно відомо, що Харрі Холе разом з двома колегами відвідали Люсерен у зв’язку зі смертю Маріт Ульсен. Беата Льонн з криміналістичного відділу запропонувала нам провести ретельний обшук у всіх дачних будиночках в околицях старої мотузяної майстерні. Буцімто один з її співробітників виявив, що мотузка, на якій повішено Маріт Ульсен, була саме звідти. Ось такі пироги…
Мікаель Бельман гойднувся на підборах. Він навіть не зняв свого плаща по п’яти завдовжки. Гуннар Хаген мужньо чекав на продовження. Чекати довелось недовго. Інтонація була важко-повільною, наче аж трохи спантеличеною:
– Коли ми поговорили з ленсманом в Утре-Енебаку, він розповів, що серед тих трьох, хто робив обшук, був і славнозвісний Харрі Холе. Тобто ваша людина, Хагене.
Хаген змовчав.
– Припускаю, Хагене, ви свідомі того, які наслідки може мати