Точно так! Людина легко забуває. Духовна боротьба постійно нагадує Божу любов. Його любов є дуже велика, адже Він направив Свого Єдиного Сина да стане людиною і постраждає за нас, да буде розпятий і похований і на третій день воскресне. Все, що він шукає-є наше покаяння і довіра в Його замисел. Завжди здавайся на Божу благодать, яка проникає в твоє життя!
Наш Бог не є храмове божество
В новому Заповіті ми отримуємо нові знання від Бога: те, що не являється храмовим ритуальним божеством. Той є поруч з нами повсякденно, наприклад на весіллі в Кані Галілейскій. Така думка є тяжкою. Набагато легше відійти від Бога, коли ідеш в храм а потім живеш як дійде на розум.
А от св. Писання не дає основи для цього. Ми чесно сприймаємо Бога як храмове божество, а богоспілкування-як храм благочестя. Богоспілкування є скромне, ненавязливе, щоденне двухстороннє у відносинах між людиною і Богом, подібно до того як всяка людина пізнає в спілкувані з любимим народом. Головним є взаїмне стремління один до одного! Людина звертається до Бога в своїй душі: «Господи, я є тут». І у відповідь на наші почуття Бог нас навідує і говорить: «І я є тут»…
Перший і найважливіший критерій пізнання істиннного Бога, коли людина перестане осуджувати інших. Коли ми зрозуміємо цілою своєю сутністю, що людина немічна в своєму падіння від народження, того Бог любитиме і поважатиме. З цього виходить, що Бог буде відноситися до нас так, як ми відносимося до ближніх. Тоді як ти можеш осуджувати інших за те, що колись було? Щодо самосудження в очах храмового божества, то ми відчуваємо постійну провину: що не читаєм, не ходимо, не відчуваємо; внаслідок чого мучимо себе за це, вивчаємо почуття провини під мікроскопом. Це є область психології і немає відношення до Бога.
Коли людина є істинно з Богом, то має твердий принцип менше думати за себе. Він знає, що сорішивши ми позбавляємося благодаті двустороннього богоспілкування віднині у житті. Людина є доволі слабка, тому і не живе з вдячністю за Божу турботу. Тоді починаєш усвідомлювати наскільки слабкий кожну секунду і це причина для самобичування й жалості до себе.
Друга молитва до Ісуса Христа
Господи, допоможи нам повірити в Тебе цілим серцем! Допоможи нам відкритися, да возрадується наша душа. Навчи мене любити Тебе, наповни моє серце істинною радістю і сенсом. Яви істину в серце на Твоє світле Євангеліє, на Твоє Воскресіння просвіти нас своїм істинним знанням. Ввійди в моє життя, так як Ти знаєш і так як буде для мене. Посвіти для мене, да отримаю Твої настанови та незрівняні ні з чим мир і блаженство. Привлічи до мене Твою любов, задля мого поступового побороння інстинктів та егоїзму, позбав від усяких пристрастей, ісціли від усіх немощів.
Пробач мені, що задіваю Тебе образами, коли жаліюся на своє життя; звинувачую за свої проступки, думки і пориви.
Допоможи виправитися, вдохнови мене. Допоможи зцілитися. Допоможи зцілитися. Допоможи очиститися. Допоможи мені відкрити Тебе.
Господи Ісусе, просвіти мене.
Господи