– Дозвольте, люб’язна пані, позичити у вас трішечки електрики для бритви – свою фізіономію до цивілізованого вигляду довести треба.
Але півсонна Тортилла враз як з ланцюга зірвалася:
– Може, тобі ще сто грамів налити? Ходить вас тут, алкашів…
– Я заплачу.
– У кабінєті одна розетка, а в неї касовий апарат вткнутий.
Він ледве стримав сміх – кабінєт у неї, бачте.
– У вас же он електрочайник стоїть. Куди ж ви його втикаєте, як захочете чайку попити?
– Не твоє діло. Іди собі, вдома побриєшся. Тільки це ще циганка надвоє ворожила – є у тебе дома чи й не було ніколи…
То он чого вона так сердито блимає через свою черепашачу оправу – за бомжа його прийняла. Ну що ж…
Побачив ларьок навпроти автостанції. Купив одноразові леза, пінку для гоління і маленьке кругле люстерко. Повернувся назад. Старанно зішкріб щетину, вмився над тріснутою раковиною, в яку весь час капотіла вода з покритого іржею крана. Переодягнувся у блакитну італійську теніску і світлі котонові штани. Штани нові, ще й разу не вдягані, з ярликом, але трохи пожмакані. Відірвав цінник, змочив водою з-під крана свої котони – надворі зараз висохнуть, зате трохи розрівняються. Причесався, щедро попшикав себе дезодорантом.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.