Бог провадить мене по дорозі життя. Галина Василівна Максимчук-Атаманюк

хрестилися і їли, потім, помолившись, споживали в радості інші смачні страви, найбільше смакував нам великодний таріль, де були покришені свічені ковбаска, сир, яйця, м'ясо копчене, сало і тертий хрін. Потім помолившись, вставали з за столу, дякували Богові за великодній сніданок і йшли читати книги або оглядати святкові телепередачі або просто розмовляли. В другій половині дня, ми йшли в гості до бабусі і дідуся, де проводили час у приємному спілкуванні.

      Різдво запам'яталося мені так: святкова ялинка, за вікном віє заметіль, тріщить мороз і ходять від хати до хати колядники, прославляючи народження Бога Дитятка. А в хаті затишно і тепло, і ми усією сім'єю збираємось за святковим столом і звучить молитва Отче наш, яку говорить тато, а мама і я з сестрами молимося разом з ним. На столі дванадцять пісних страв, де в центрі столу кутя, пахне хлібом, смачними наїдками і ми приступаємо до Святої вечері, по вечері молитва, дяка Богові за Святу вечерю, а потім коляда. А на Йордан тато завжди освячував хату Святою водою, мама за ним носила Свічену воду, а ми з сестрами ліпили хрестики із тіста на двері і на стіни, а потім знову наша сім'я святкувала другий Святий вечір, Йордана і знову був святковий стіл з дванадцятьма пісними стравами, а серед них солодка кутя, смак якої я пам'ятаю і до нині…

      А ще мій тато був талановитим художником, він малював прекрасні образи, здебільшого це були ікони, на яких були зображені Ісус Христос, Діва Марія з малим Ісусиком та дванадцять апостолів. Татові картини були, як живі. Святі із них дивилися на мене просто в очі, вони ніби пильним оком стежили за мною. Коли тато малював, я часто спостерігала, як він це робить, з під його пензля оживали Святі, цвіла природа, світило сонце і Ісус Христос з ласкавою посмішкою дивився на мене…