Українські казки настільки надихнули Мілоша, що він вирішив намалювати кілька ілюстрацій. На одній з них митець створив рукавичку, з якої висунулися задоволені мордочки головних персонажів однойменної казки. Мілоша підкорила історія, де Мишка, Жаба, Заєць, Лисичка, Вовк, Ведмідь і Кабанчик втиснулися в одну рукавичку.
Не залишилася без уваги і казка про золотого птаха і морську царівну. Мілош довго вимальовував на альбомному аркуші чарівну красуню, яка стоїть в білих бурунчиках хвиль. Її сукня блакитного кольору відблискує ніжний відтінок неба. А русява довга коса переплетена шовковими стрічками.
Поряд з добрими вигадками, для художника відкрилися і вельми жорстокі історії. Мілош не міг зрозуміти, навіщо Івасик-Телесик запхав зміючку Оленку в піч. Але в порівнянні, наприклад, з фольклором північної Європи українські народні фантазії – не такі вже і моторошні. Мало хто знає, як в оригіналі закінчується багатьма улюблена «Попелюшка». Варто згадати і народні ірландські оповіді про Лепреконів. Здавалося б – невеликий бородатий гном з горщиком золота, нічого особливо страшного. Він хоч і жадібний, проте може виконувати бажання. Але що він забирає натомість?…
І таких історій в різні часи було досить багато. Та все ж, незважаючи на жорстокість деяких оповідань, кожна вигадка несе в собі певний сенс. У всьому світі казки вчать дітей бути сміливими, розважливими, добрими, чуйними. Допомагати собі та оточуючим. Відповідати на хороші вчинки добром. Саме тому Мілош вирішив не малювати жорстоку сцену спалення злої зміючки, а просто втілив на папері образ білявого хлопчика.
До кмітливого Івасика-Телесика приєднався Майстер Іванко. Цей персонаж відомий своїм вмінням майструвати що завгодно з чого завгодно. Тому Мілош одягнув казкового винахідника в робочий комбінезон та спорядив поясом із різними інструментами.
Не забув художник і про Котигорошко – одного з найвідоміших персонажів українських народних казок. Силача Мілош намалював з величезною булавою в руках.
І ще один персонаж підкорив молодого творця своїм характером. Мілош сміявся до сліз, коли читав історію Сірко. Про те, як вовк допоміг старому псу повернути довіру господарів. Тому в окремій папці для ілюстрацій до українського фольклору з’явився малюнок сумного Сірко, який схилився над порожньою мискою біля собачої конури.
Наступною стала ілюстрація Кози-Дерези. Незважаючи на те що у виконанні українських художників героїня однойменної казки малюється в національному костюмі, Мілош вирішив не повторюватися. Він намалював звичайну білу козочку з вінком із польових квітів, одягненому на ріжки. А поруч з ілюстрацією дбайливо вивів пензлем вірш:
Я – Коза-Дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть!
Після Кози-Дерези Мілош взявся за Пана Коцького.
Молодий художник домальовував ілюстрацію до однойменної казки. Залишалося тільки закінчити візерунки на кожушку, виконаному в класичному українському стилі. Саме цим Мілош і займався, поки їхав на попутці до Києва. Він якраз дофарбовував олівцями останній орнамент, коли до нього суржиком звернувся водій автомобіля:
– Дуже натурально рисуєте. Кот прям як живой! Вот-вот і пригнєт ко мне.
Художник підняв очі на літнього чоловіка. Колоритний сільський мешканець посміхався під густими вусами.
– О! Дякую. Я народні казки збираю по країнах. Ось зараз в Україні вивчаю фольклор, – відповів Мілош з польським акцентом.
– Да-а-а, наш фольклор богат на всякі небилиці! – Водій старої «Ниви» повернувся до художника.
У цей момент автомобіль злегка підкинуло. Пролунав гучний лясь пробитого колеса, і автомобіль повело убік. Літній чоловік ледве встиг вивернути кермо, щоб уникнути зіткнення з пасажирським автобусом. Старенька «Нива» скотилася в неглибоку траншею, що йшла вздовж узбіччя дороги. Автомобіль кілька разів сіпнувся і заглух.
– Ну це ж надо! – обурився водій. – Пораскидали по дорозі всякий мусор!
Літній чоловік вийшов із автівки, щоб оцінити масштаб події. Він розглядав пошкодження, супроводжуючи побачене неголосними непристойними висловами.
У той час поки водій оцінював стан «Ниви», Мілош збирав свої ілюстрації. Від стрибків і різкого гальмування з відкритого рюкзака художника