Те саме, тільки навпаки, відбувається, коли порскати збитими вершками з банки. Повітря, що виходить із вершків, раптом розширяється і розштовхує навколишнє середовище, тому віддає свою енергію й охолоджується. Ось чому випускний отвір балона вершків на дотик стає холодним – газ, що виходить крізь нього, у навколишній атмосфері віддає свою енергію. У банці залишається менше енергії, тому вона й стає на дотик холодною.
Повітряний тиск – це тільки міра того, як сильно всі ці крихітні молекули стукають об поверхню. Звичайно, ми його не дуже помічаємо, бо такий самий вплив чиниться з обох боків, – коли тримаємо в повітрі аркуш паперу, то він не рухається, бо натиск відбувається з обох боків. Усі ми весь час зазнаємо натиску повітря, але цього майже не помічаємо. І людям знадобилося чимало часу, щоб визначити, наскільки сильним є такий натиск. А коли відповідь стала відомою, виявилося, що вона направду приголомшлива. Величину відкриття легко було оцінити з огляду на дуже пам’ятну демонстрацію. Нечасто важливий науковий експеримент постає у формі театрального дійства, але демонстрація цього експерименту мала усі необхідні складові: коні, тривожне очікування, дивовижний результат, та й ще за всім спостерігав імператор.
Складність демонстрації того, наскільки сильним є тиск повітря на якусь річ, полягає в тому, що потрібно із другого боку тієї речі забрати все повітря, залишивши там тільки вакуум. У IV сторіччі до нашої ери Аристотель оголосив, що «природа не переносить вакууму», і такий погляд залишався панівним упродовж тисячі років. Створення вакууму видавалося неможливим. Але близько 1650 року Отто фон Ґеріке винайшов поршневу помпу. Замість того щоб писати про свій винахід якийсь технічний звіт, про який дуже швидко забули б, він обрав інший шлях – показати відкриття, перетворивши його на видовище