Навряд чи є людина, для якої ця книжка буде кориснішою, ніж для Джеррі Тонера. Він має нахабство повчати інших, використовуючи приклади визначних досягнень Рима, тоді як сам так нічого від них і не навчився. Він досліджує життя пересічних римлян, хоча міг би дізнатися все необхідне, користуючись життєписами видатних римських героїв. У його домогосподарстві панує безлад. Діти його постійно бешкетують і ставляться до нього наче до якогось домашнього раба. Він дійшов до того, що дозволяє своїй дружині, у всьому іншому досить пристойній особі, наполягати на своєму в прийнятті таких рішень, про які будь-яка порядна жінка має мовчати. Я змушений зі скорботою визнати, що Джеррі Тонер є одним із нечисленних прикладів того, що можливості самовдосконалення не є безмежними; простіше кажучи, у ньому немає внутрішнього римлянина, котрого можна було б звільнити. Та цей ганебний і вартий співчуття випадок не повинен збентежувати інших, і якщо завдяки його праці я зумію донести свої ідеї до широкої варварської аудиторії, це означатиме, що пан Тонер усе ж таки здатний бодай на щось путнє.
ЗАУВАГА КОМЕНТАТОРА
І знов я маю досить-таки сумнівне задоволення працювати з Марком Сидонієм Фалксом. Це – безкомпромісна людина, котрій невідомі жодні сумніви щодо справедливості власних суджень. Римляни для нього були й залишаються найславетнішим і найуспішнішим народом із усіх, що колись населяли Землю. І хоча у науковому світі ще довго точитимуться суперечки щодо того, наскільки такі погляди є характерними для римлян у цілому, безумовним лишається той факт, що Фалксова думка відображає типові погляди представників вищих прошарків римського суспільства стосовно того, чому їхня держава змогла здобути собі безсмертну славу та велич.
Римське суспільство не вірило в рівність. Значення мав лише статус. Було це завоювання чужих земель, покарання рабів чи виконання обов’язків господаря родини, римлянам дуже подобалося бути частиною ієрархії. Вони з усіх сил намагалися посісти якомога вище становище в суспільстві. Це робить Марка цінним наставником у тому, як перемагати в щурячих перегонах сьогодення. Римляни не соромилися вихвалятися власним багатством і владою. Успіх і життя напоказ були нероздільні. Гучні титули, сотні рабів, пишні застілля – римляни йшли на всі ці витрати, бо це свідчило про їхні успіхи в житті. І Марк краще за будь-кого іншого розкриває перед вами таємниці щасливого буття. Римляни, окрім усього, ставили перед собою чітку мету і найчастіше йшли до неї напролом, із безпощадною ефективністю. Цей підхід – іти напролом, щоб отримати те, чого хочеш,– працював у всіх сферах життя, від кохання до фінансів. Багато що в ньому залишається актуальним і нині.
Марк був яскравим представником імперії. Я не знаю точних дат його народження та смерті, але його світогляд є характерним для ранньої імперії (I–II ст. н. е.). Ясна річ, думки, викладені нижче, належать не мені, і я не без вагань наважився познайомити з ними широку неримську аудиторію. Проте маю надію на те, що зміст цієї книжки продемонструє, що римляни у своїх вчинках були напрочуд схожими на теперішніх людей, хоча і цінували якості, досить далекі від тих, які описуються в сучасних посібниках на тему самовдосконалення. Римляни жили в жорстокому світі, коли життя було коротким і вартувало дуже мало. Більшість із них не могли дозволити собі розкоші індивідуалізму чи особистісного зростання. І те, хотіли б ви жити за цими правилами чи ні, вирішувати лише вам. Короткі коментарі наприкінці кожного розділу допоможуть вам краще уявити історичний контекст, тим самим хоч трохи урівноважуючи найбільш кричущі з перебільшень і нестримних вихвалянь Марка Сидонія Фалкса. Як і список літератури для додаткового читання на останніх сторінках книжки, коментарі відсилають тих, кому буде цікаво, до основних першоджерел і допомагають краще зрозуміти сучасні наукові дискусії та дослідження стосовно обговорюваної теми.
⁕ РОЗДІЛ I ⁕
ЗВИЧАЇ ВИСОКОГЕРОЇЧНИХ РИМЛЯН
Багато десятиліть тому римський народ скинув із себе ярмо монархії і вигнав геть свого нестримно жорстокого царя Тарквінія Гордого. У відповідь цар етрусків Ларс Порсена взяв місто в облогу, щоб повернути трон Тарквінію та знищити молоду римську республіку. Аби довести загарбникові, що він ніколи не переможе, римлянам, як свідчить історія, знадобився не перевершений жодним іншим народом героїзм. Цей героїзм ідеально демонструє ті духовні якості, що зробили римлян найщасливішим зі всіх відомих народів світу.
Перший акт героїзму пов’язаний із ім’ям молодого шляхетного римлянина Гая Муція. Через тривалу облогу запаси їжі в місті дуже зменшились, а ціни на ту дещицю,