Протягом майже двох годин троє керівників обговорили деталі двох великих проектів, починаючи від дозволів і графіків до дизайну й матеріалів.
Джефф думав, що багато чого навчився за перші шістдесят днів на новій роботі, але пізніше визнав, що протягом цих трьох годин у Maria дізнався більше, ніж за попередні два місяці.
Це було схоже на прискорений курс управління будівництвом, натхнений новим відчуттям терміновості. І страху.
О дев’ятій годині Джефф вирішив, що вже час розходитися.
– Давайте не будемо виснажуватися на першому колі цих перегонів.
Вони домовилися зустрітися наступного дня після того, як Боббі повернеться з будівельного майданчика Oak Ridge – проблемного торгового центру, що його VB намагалася закінчити.
Дорогою додому Джефф зателефонував наймолодшому сину Боба – Бену. Він завжди був улюбленим кузеном Джеффа з тієї ж причини, з якої Боб був його улюбленим дядьком. Бен був дуже схожий на свого батька за характером, але не за масштабом діяльності.
Бен був учителем історії і тренером з баскетболу у старших класах середньої школи над долиною у Сейнт-Гелені. Хоча йому було лише сорок, він, здавалося, став чимось на зразок легендарного тренера. Складалось враження, що його команди вигравали частіше, ніж того дозволяли їхні здібності.
Джефф вирішив, що не буде торкатися питань бізнесу, не бажаючи бути бездушним.
– Як ти почуваєшся через батька?
Бен, схоже, не надто цим переймався.
– Все нормально. Я радий, що він про це довідався, коли зробив аналізи. Виходячи з того, що сказав лікар, все з ним має бути добре, якщо він перестане їсти цю гидоту і залишиться поза стресами на роботі. Чесно кажучи, я, мабуть, більше через тебе турбуюся.
– Через мене? – Джефф був щиро здивований.
– Так, після того як батько відійшов від справ, мені цікаво, як ти там почуваєшся. І що, на твою думку, буде далі з VB.
На мить Джефф замислився: чим більше переймається Бен – своїм кузеном чи власними фінансовими інтересами.
– Ну, це буде важко, але після сьогоднішньої зустрічі з Клер та Боббі я думаю, що ми впораємося. – Джефф говорив більш упевнено, ніж відчував насправді.
– Я з радістю допоміг би. – Бен здавався щирим.
– Ну, я прийму будь-яку допомогу. У тебе є якісь думки або ідеї щодо таткового бізнесу?
– Боюся, що не дуже розуміюся на тонкощах того, що робить батько. Хотів би, але не розуміюся. Але якщо захочеш зібрати баскетбольну команду, я в твоєму розпорядженні.
Джефф розреготався.
– Добре. Якщо я можу щось зробити для твоєї мами або татка, дай мені знати.
– Так. Головне – молися за них.
– Буду.
Бен посміхнувся.
– Ми всі дуже цінуємо те, що ти робиш для батька. Компанія багато значить для нашої сім’ї, й не лише у зв’язку з фінансами.
– Звичайно, – відповів Джефф, роблячи все можливе, щоб замаскувати напруження, яке відчував дедалі більше.
Кузени домовились випити