Джефф погодився з ним.
– Ага, так і буде. Хвалько.
Потім Клер спробувала привести інших до тями.
– Чого ми регочемо? У нас ситуація – гірше нікуди.
Це лише змусило розсміятися ще голосніше, аж поки їх не опанувала реальність.
Джефф відчував, що ситуація була трохи похмурою, з огляду на стан здоров’я його дядька.
– Народ, як ви думаєте, з ним все буде добре?
Клер раптом відчула співчуття до свого нового боса:
– О, думаю, що так. Скажи йому те, що ти вже раніше казав, Боббі.
– Кілька років тому моєму братові поставили такий самий діагноз і він переніс таку ж операцію. Це не ризиковано, за умови, що він змінить свій раціон та спосіб життя. – Боббі зробив паузу, щоб Джефф все це переварив. – Все має бути добре.
Радий їхнім словам щодо дядька, Джефф і сам трохи заспокоївся.
– Отже, чи є дещиця правди в тому, що ви мені тут наговорили? – Перш ніж вони відповіли, він пояснив: – Я маю на увазі, чи немає у вас відчуття, що на моєму місці мали бути ви?
Джефф був радий, що Боббі заговорив першим:
– Жартуєш? Якби Боб поставив мене генеральним директором, я б сам звідси пішов. Я знаю, що мені добре вдається, і це не ця робота, – сказав він, оглядаючи офіс. – Я звик працювати на майданчиках.
Клер долучилася до розмови:
– І я так само. Я дуже любила консультувати Боба, у його кріслі мені було б незручно. Це не для мене.
– Добре, але як ви ставитеся до того, що тепер я сидітиму в ньому?
– Ну, це було б неправдою, якби ми сказали, що нас це не тривожить, – сказала Клер, ідеально поєднавши прямоту і співчуття.
Боббі продовжив:
– Авжеж. Ми так само переживаємо, як і ти, друже. Але це не означає, що в нас на прикметі є хтось, хто, на нашу думку, був би кращим. З огляду на божевілля ситуації, що склалася просто зараз, ти, ймовірно, для нас – найкращий варіант.
– Чому ти так кажеш?
За нього відповіла Клер:
– Бо нам потрібен хтось, кого ми знаємо і кому довіряємо. Тут немає героя зі сторони, який міг би прийти і зробити цю роботу. А ти зацікавлений. Ти член сім’ї.
– І ти не йолоп, – сказав Боббі без тіні гумору. – Ти хороший хлопець і слухаєш, що тобі кажуть. Ми знаємо, що ти нас розумієш.
Джефф ніколи не міг припустити, що фраза «ти не йолоп» може бути настільки втішною. Або що його назвуть хлопцем у віці за сорок. І все ж він повинен був ще трохи натиснути.
– Добре, я це ціную. Але в мене є філософське питання. – Він зробив паузу для ефекту: – Чи готові ви дозволити мені бути лідером компанії? І вашим керівником?
Клер і Боббі подивилися один на одного, потім повернулися до Джеффа:
– Безумовно, – заявив Боббі.
– Аналогічно, – сказала Клер.
Джефф відчув полегшення.
– Гаразд. Тоді повечеряймо сьогодні разом?
Сидячи за великим столом у мексиканському ресторані Maria за кілька кварталів від офісу, Джефф і його нові підлеглі відсунули вбік тарілки і столове начиння, щоб звільнити місце для