– Гей, – пролунало з дверей кабінету, – ти зараз схожий на ведмедя, котрого заскочили на тому, що він увіпхав носа до вулика.
Швайкарт підвів голову і побачив усміхнене обличчя Джуді Стівенсон.
– Он як? – прогуркотів, кладучи слухавку і всміхаючись у відповідь. – А вгадай-но, хто нещодавно попросив, щоб ти захищала його в суді?
Дівчина відкинула довге чорняве волосся з обличчя, відкривши родимку на лівій вилиці. Її карі очі дивилися на колегу запитально.
Той підсунув до неї газету, тицьнувши пальцем у знімок і назву передовиці, і тісний кабінетик сповнився його гортанним сміхом.
– Процедура впізнання відбудеться в понеділок. Мілліган просив, щоб його адвокатом була жінка. Отже, саме тобі дістається Університетський ґвалтівник.
Коли у понеділок, 31 жовтня, Джуді Стівенсон прибула до поліцейського відділку, годинник показував за чверть десяту ранку. Міллігана завели до приміщення, і вона побачила, який розпачливий і нажаханий вигляд він має.
– Я з офісу громадського захисту, – пояснила Джуді. – Ґері Швайкарт казав, що ти просив жінку-адвоката, тож я представлятиму твої інтереси в парі з ним. А тепер спробуй заспокоїтися. Ти маєш такий вигляд, ніби зараз геть розклеїшся.
– У п’ятницю мій наглядовий офіцер з програми умовного звільнення приніс мені оце. – І Мілліган простягнув адвокату складений аркуш.
Вона розгорнула папірець і виявила, що це ордер, виданий Комітетом з питань умовно-дострокового звільнення. В ордері йшлося про необхідність утримувати Міллігана під вартою й повідомити його про те, що у в’язниці округу Франклін буде проведено попереднє слухання щодо порушення ним правил умовного звільнення. Джуді Стівенсон усвідомила: оскільки при затриманні Міллігана поліція знайшла в будинку зброю, його умовно-дострокове звільнення можуть скасувати і хлопця негайно запроторять назад до в’язниці міста Лебанон, що поблизу Цинциннаті, де йому й доведеться очікувати на суд.
– Слухання відбудеться аж наступної середи, – сказала вона. – Ми з’ясуємо, чи можна зробити так, аби тебе нікуди не переводили. Я б воліла, щоби ти залишався в Колумбусі, де у нас зі Швайкартом буде змога з тобою спілкуватися.
– Я не хочу знову потрапити до Лебанона.
– Ну ж бо, не варто так хвилюватися.
– Я не пам’ятаю, як накоїв усе те, в чому мене звинувачують.
– Ми поговоримо про це пізніше. А зараз тобі лише треба постояти на ось тому підвищенні. Впораєшся?
– Гадаю, так.
– Зачеши волосся назад, аби твоє обличчя було добре видно.
Офіцер поліції підвів його до помосту, на якому вже вишикувалися інші чоловіки. Міллігана поставили другим у ряду.
Для впізнання було запрошено чотирьох осіб. Донну Вест, медсестричку, яка ідентифікувала Міллігана за