З подорожньої книжки. Леся Українка. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET


Автор: Леся Українка
Издательство: Public Domain
Серия:
Жанр произведения: Зарубежная классика
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
ЬОЇ КНИЖКИ

      I. PONTOS AXEINOS[1]

      При березi гори в жалобi,

      снiгами лямованi хмари

      всi чорнi, мов покрив на грoбi,

      пiд ними узгiр’я, як мари…

      Така тут земля. А на морi…

      Чайки якось хижо кигичуть,

      злу радiсть я чую в тiм хорi,

      мов згубу на нас вони кличуть.

      Рипить корабель, стогне тяжко,

      здригається, наче конає,

      угору здiймається важко,

      ще важче удiл поринaє.

      Маленький гурток подорожнiх

      притих, не почуєш i слова,

      лише по каютах порожнiх

      iде якась жаска розмова.

      То вiтер часами закине

      з вiкoнечка снiгом-крупою

      i в дверi покинутi лине,

      злий холод несучи з собою.

      День, вечiр, нiч, ранок – все бiле,

      все тьмяне, нi темне, нi видне:

      за хмарами сонце зомлiло,

      вiд мiсяця мла тiльки блiдне.

      Мандруємо вогким туманом

      назустрiч слiпiй снiговицi…

      Так линуть малим караваном

      у вирiй запiзненi птицi.

      [16. 1, Чорне море, попід Анатолійським берегом]

      II. У ТУМAНI

      Боже! куди се я плину

      сим бiловiйним туманом?

      Може, я лину на безвiсть

      в вогкi летючi снiги?

      Може, то тiльки легенда —

      край той, осяяний сонцем,

      край той, куди я збиралась

      болi свої вiднести?

      Може, то казка знадлива —

      тії смарагдовi луки,

      плеск тепловодої рiчки,

      злотоiскристi пiски?

      Може, то вiдьма-гарячка

      спогади й мрії зiбрала,

      з них на вогнi мого палу

      дивний зварила напiй

      і пройняла менi душу

      непереможним безумством

      тим, що людину заводить

      на бездорiжжя страшні?

      Може, i в сніжних пустелях

      fаtа mоrgаnа[2] панує,

      марева срiбно-блакитнi

      сiючи в бiлих снiгах?

      Може, прокинуся хутко

      з сеї примари-омани

      десь на безлюднiм просторi

      i без надiй на життя?..

      (17.1. море)

      III. НА СТОЯНЦI

      На помостi корабельнiм

      розгорiлося багаття,

      то матроси розпалили,

      щоб закляклi руки грiти.

      I крiзь мокру снiговицю

      бачу я вогонь червоний,

      наче сонце, що конає

      у молочнiй бiлiй млi;

      а навколо нього мрiють

      наче тiнi чорних птахiв —

      то матроси iтальянськi

      посiдали у плащах.

      Тi плащi в Палермi рiднiм

      грiли так ретельно, щиро, —

      що ж се трапилося з ними

      в сторонi сiй бусурменськiй?

      Пропускають зимний вiтер,

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Непривітне (негостинне) море – найдавніша грецька назва нашого Чорного моря (прим. Лесі Українки).

      2

      марево (лат.).

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAMCAgMCAgMDAwMEAwMEBQgFBQQEBQoHBwYIDAoMDAsKCwsNDhIQDQ4RDgsLEBYQERMUFRUVDA8XGBYUGBIUFRT/2wBDAQMEBAUEBQkFBQkUDQsNFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBT/wAARCAMeAjoDAREAAhEBAxEB/8QAHQAAAwACAwEBAAAAAAAAAAAAAAECAwYEBQcICf/EAGYQAAEDAgQEAwUFBAQHCgoCEwEAAhEhMQMEEkEFBlFhByJxCBMygZFCobHB0RRS4fAJI2JyFRYXGCQz8SY2Y3N0gpKTs7QlOFNWZHWDhJSyNDU3Q3aiJylERlRVw9M5RVeVo8LS/8QAGwEBAQEBAQEBAQAAAAAAAAAAAAECAwQFBgf/xAA2EQEAAgECAwQJAwQDAQEBAAAAARECAzEEEiETFEFSFSIyUVNhcZGhBUKBIzOx8DTB0TXh8f/aAAwDAQACEQMRAD8A+hrE7yv3D+iit7IFFYsEDLjptJ2QKkgRX8EDkzBMboI1GYn6IFIJFP4IGbAk/cgJ8x6zU9UDv8t0Emg8swLFAfCZ3QJ7hIuDFwgU6t53QOZI23QIjzGgBFqohGh7ohgwUaKtxIjoiEXwLkC6Fg1NSI7IWBWQKhEI1iKDr+qAIAkjZAfCLV77oCYodwi7I1eYGCiCu81sgVZ6xugqKAzHZAGNzA6E0QQHaXUiOiAEiZgjqgWo6ZNJoiATYHvCKbjpPqgUzsUCIrMV6hApJBijvxQI+VsdEZ2URckj5hGiJmaKWIDQN6REIgqPxgqsjSCBBgxdFoOFAD+EoJLqmhjqFldhqEAmtapaCbBxiahWUFRNqd1BMk1AqRMJYRcYbsBWii2KwaVtE1RCJpT0i8ICgNJAG5t8kCfehAJ2KLRUMxQ7lEGo6gHfTqgJNCYnvVApgTetO6CROod90AYiLnqgQq6b1/mEASXTbrWqBml9kEuIBrUIAmC0OA+iAMt3PX1QS5xcHAX6IAil62kIGMSAPOidWxAyLGi27CtqIAean4IE

<p>1</p>

Непривітне (негостинне) море – найдавніша грецька назва нашого Чорного моря (прим. Лесі Українки).

<p>2</p>

марево (лат.).