Петербург. Адам Міцкевич

готичній біля веж барона,

      Де всіх околиць була оборона,

      Хати ставали під валом крутим,

      Або, пильнуючи торгівлі й сплаву,

      Росли вони над ріками на славу.

      Так місту кожному життя дало

      Лицарство, божество чи ремесло.

      Чом захотілось цій державі йти,

      Залазити в болотяні кути,

      Що їх вона в чухонців одібрала?

      Земля тут не для житла, а для лоз

      Розкинулась, шумлять сніги та сльоти,

      У кліматі мінливі ці широти,

      Як настрій деспота – жара й мороз.

      Та цар собі сподобав трясовицю

      Болотисту і наказав звести

      Не місто людям, а собі столицю,

      Явив свою могуть на всі світи.

      Цар наказав загнати в багновище