Сніг хрустів і скрипів під лапками маленького ведмедика. Ташик залишав за собою сліди маленьких ніжок, глибоко провалюючись на стежці. З самого ранку ведмедик визирав на вулицю, придивляючись чи достатньо снігу для сніговика вже випало в лісі. Сніжинки кружляли в зачаровуючому, чарівному танці і пухнастими, білосніжними пластівцями опускалися на землю. Ташик ловив сніжинки лапками, захоплюючись їх різними візерунками і мереживами, які, немов заморожена павутинка, танули від тепла, залишаючи наостанок від колишньої краси лише однакові крапельки води. Ведмедик захотів знайти дві однакові сніжинки, але так і не зміг. Він багато разів намагався порівняти одну сніжинку з іншою, але поки ловив другу, перша вже зникала на його лапці.
– Ташик, йди обідати!
Мама ведмедиця виглянула з дому і покликала ведмедика додому. Ташик потягнув носом повітря і облизнувся. Мамин пиріг з лісових ягід заполонив галявину перед будинком і Ташику здалося, що сніговик теж ожив від аромату маминого пирога, блиснувши очима-камінчиками. Ташик обтрусився від снігу і пішов прямо на запах, смакуючи ягідний пиріг.
– Мамо, а що таке різдвяне диво?
Ташик доїдав третій шматок пирога і запивав липовим чаєм з медом. Він слухав, як мама і бабуся обговорюють Різдво, як чекають і радіють прийдешньому святу. Він краєм вуха вловив слова про різдвяне диво і про Різдво, ці слова він чув вперше і вирішив докладніше розпитати про це свою сім'ю.
Бабуся ведмедиця і мама ведмедиця переглянулися і підійшли до ведмедика. Мати погладила сина по голові і посміхнулася.
– Ташик, ти вже великий, тому ми з бабусею в цьому році вирішили розповісти тобі про Різдво і про різдвяне диво. Сідай зручніше і слухай.
У нашому лісі є чарівна галявина і в ніч перед Різдвом, якщо на цій галявині загадати найзаповітніше, найсильніше і саме добре бажання, то воно неодмінно збудеться.
Ташик мрійливо закрив очі і облизнувся.
– А можна я загадаю цілу галявину меду і варення?
Мама посміхнулася і похитала головою.
– Ташик, це чарівна галявина для найдобріших і світлих бажань, коли хочеш щось всім серцем і душею, наприклад, те, чого у тебе немає і ти без цього не можеш жити. Ось я, наприклад, п'ять років тому сильно – сильно загадала тебе!
– Мене?
– Так! Я прийшла на галявину в ніч перед Різдвом і попросила лісових богів подарувати мені маленького ведмедика, найрозумнішого, найсильнішого, найсміливішого, найкрасивішого і найкращого. Я так сильно захотіла зустрітися з тобою і лісові боги виконали моє бажання. У мене народився ти! Ти-моє різдвяне диво!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.