Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії. Читать онлайн электронную книгу Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії



Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії

Галина Малик,

      РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

      у якому починаються чудеса

      Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік.

      Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!

      Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй усе набридло.

      Дівчинка відіклала роботу й подумала: Завтра дошию! Назавтра часу у неї не знаїшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!

      Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була певна, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.

      Бабуся розгорнула пакунок, і тут всі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.

      Що це? здивувалася бабуся.

      Це це вишиваний рушничок ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.

      А тато глянув на неї й стиха мовив:

      Ех ти!

      І тоді Аля втекла до своєї кімнати.

      Ох, як негарно все вийшло!

      Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. То ви такі! сказала вона сама собі. Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..

      Цілих сто! голосно промовила вона.

      Еге ж, рівнесенько сто! повторив хтось за її спиною. Першої миті Аля зраділа, бо вирішила, що по неї таки прийшли. Але таким голосом ні тато, ні мама і ніхто з її знайомих не розмовляє! Він був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний ніби цвяшком дряпали по склу.

      Аля обернулася і

      Хто тут? прошепотіла вона.

      На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, піджачку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні черевики із червоними шнурівками.

      Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.

      Так, так, усе правильно! задоволено мовив він. Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки треба

      Чоловічок не доказав, бо Аля вже встигла на той час отямитись. Вона запхнула у кишеньку нитки, які ще тримала в руці, і хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку і вмить опинився на люстрі. Зручно вмостився на краєчку, звісивши ноги у величезних черевиках.

      Аля задерла голову і з цікавістю чекала, що ж він робитиме далі.

      А чудернацький гість тим часом змахнув руками і швидко-швидко щось забурмотів собі під носа. Аля прислухалась і почула дивні слова:

      Недо-роби!

      Недо-пиши!

      Недо-почни!

      Недо-лиши!

      І недо-їж!

      І недо-ший!

      І в Недоладію

      Мерщій!

      Чоловічок задоволено потер руки. Потім зняв з лівої ноги черевика і почав засовувати його до кишені.

      Черевик помістився, однак носком діставав самісінького підборіддя дивного чоловічка.

      Тоді отой чоловічок, наче коник, стрибнув на підлогу, тупнув ногою і зник!

      Раптом щось підхопило Алю, й вона миттю вилетіла у розчинене вікно

      РОЗДІЛ ДРУГИЙ

      у якому Аля потрапляє у країну Недоладію

      А треба вам сказати, що Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиннячко на носі, дві кіски, ямочки на щоках.

      А вдачу вона мала незвичайну нічого, ну зовсім нічогісінько не доробляти до кінця.

      Те, що їй покладуть на тарілку, вона не доїсть; те, що дадуть пити, не доп'є. Почне малювати кине, бо набридло. Почне щось ліпити з пластиліну кине знову, бо нудно. Або вишиває і те покине, бо нецікаво. Навіть заплестися не може до кінця. Заплете одну кіску а за другу й не береться. Так і ходить цілий день одна коса заплетена, друга ні.

      Через це з нею завжди траплялися якісь неприємності, як от сьогодні з бабусиним днем народження.

      Втім, давайте подивимося, що трапилося далі. Аля недовго мандрувала таким незвичним способом. їй здалося, що вона впала зі стільця на підлогу. Але, роздивившись навкруги, зрозуміла, що опинилась у геть незнайомому місці.

      Сиділа вона біля ставка. Але якого ставка! У ньому зовсім не було води! Так, так! Аля протерла очі, але дивний ставок не зникав. Великі і маленькі риби пішки походжали по дну, наче прогулювались. Старий рак з однією клешнею за щось сварив маленьких рачків. А біля самого берега гуляли дві плотвички.

      Одна з них тримала парасольку. Вона часто поглядала на небо і казала:

      Згадаєш мої слова, любонько! Сьогодні неодмінно буде дощ, і ми всі добряче вимокнемо!

      Та найбільше здивувалася Аля, коли подивилася на небо. Там сяяло не кругле сонце, а рівнесенько відрізана його половина, промені від неї розходилися тільки в один бік. Ну й дива! Що це з ними всіма сталося із ставком, із квітами, із сонцем?!

      Та ніхто не відповів їй на запитання. Тому Аля вирішила дознатися про те сама і вийшла з будинку.

      РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

      у якому Аля знайомиться з першим недоладянином

      Тільки-но мандрівниця звернула за перший поворот дороги, аж попереду побачила дерев'яний стовпчик, а на ньому висіла криво прибита стрілка, що показувала кудись угору. На ній нерівними літерами нашкрябано:

      НЕДОЛАДІЯ

      Що за Недоладія? голосно запитала Аля.

      Зненацька у найближчих кущах щось зашаруділо. З густого і листя висунулася чиясь голова у шкіряному капелюшку з півнячою пір'їнкою. Капелюшок сидів набік, криво, бо лівого вуха на голові не було. Голова повернулася обличчям до Алі. Ну й очі! Одне око велике, друге мале. Ніс набік, губи скривлені і навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Але, незважаючи на це, очі дивилися лагідно, тож обличчя здавалося відкритим і добродушним.

      Ти хто? спитала голова звичайним людським голосом.

      Я Аля, отямившись від несподіванки, відповіла дівчинка. А ти хто?

      А я Недоладько! губи його розпливлися в усмішці.

      І з кущів виліз кремезний, широкоплечий хлопчина. Стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога у нього була коротша від правої.

      От такий компот! ніби вибачаючись за свою зовнішність, сказав новий знайомий.

      Який компот? не зрозуміла Аля.

      То в мене така приказка, махнув рукою Недоладько, не зважай!

      А-а-а, протягла Аля. Тут вона знову згадала про стрілку на стовпчику і спитала:

      Ти часом не знаєш, що це за Недоладія?

      Ой, тепер я зрозумів! не відповідаючи на запитання дівчинки, вигукнув Недоладько і ляснув себе по лобі. Ти, напевно, тільки-що прибула! От так компот! А я дивлюся на тебе і нічого не второпаю. Бо хоч одна кіска у тебе й не заплетена, та дуже ти схожа на звичайну живу дівчинку!

      Як це схожа? Я і є звичайна жива дівчинка! обурилася Аля.

      Як? Справдішня жива?! не повірив Недоладько. Він так кумедно округлив свої неоднакові очі, що Аля голосно розсміялася.

      РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

      у якому Недоладько розповідає про дивні речі

      Від подиву Недоладько гепнувся на траву, не зводячи з Алі очей.

      От так компот! розгублено пробубонів він. Скільки живу, ще ніколи не зустрічав у нашій країні справжньої живої дівчинки! Чим же ти так завинила, що потрапила сюди? співчутливо запитав він.

      Завинила? Нічим я не завинила! відповіла вона. Хіба що позавчора розбила чашку з сервізу. А ще раніше без маминого дозволу ходила в кіно. А перед тим загубила в снігу рукавиці. Невже за це можна потрапити сюди?

      Ні, ні! От так компот! Зараз я тобі все поясню! вигукнун Недоладько і зручніше вмостився на горбочку.

      Знаєш, що це за країна? таємниче почав він. Тут живуть не доведені до ладу справи! Так, так, усі недороблені справи! Хтось там у вас щось не доробив гульк! і вже воно тут! Ось мене, наприклад, не домалював один хлопчик, і він показав на те місце, де мало бути ліве вухо, і тому я тут. А збирає сюди недороблені справи карлик Недочеревик. Він уміє чаклувати

      Зачекай, зачекай, на голові у нього червоний ковпачок, а на ногах величезні черевики? перебила його Аля.

      Так, так, це він! Але дивно раніше він забирав тільки те що не доробляли люди. А от щоб переносити до Недоладії людей такого ще не було! Можливо, він схопив тебе за те, що ти косу не доплела?

      У Алі в кишені ще й досі лежала стрічка для другої кіски. Вона засунула її туди ще вдома, бо сподівалася заплести пізніше.

      Але дівчинка вже почала здогадуватися, чому потрапила сюди. Напевно, це через бабусин рушничок, подумала вона.

      І раптом сплеснула руками, бо згадала, що сьогодні бабусін день народження і всі, мабуть, уже сідають за святковий стіл. Її напевно, шукають, мама хвилюється

      Недоладьку, мені треба швиденько повернутися додому.

      Лагідні очі Недоладька з сумом подивилися на Алю.

      З цієї країни немає дороги назад, відповів він. Хто потрапить сюди, тут залишається назавжди.

      Як це назавжди? Які дурниці! занепокоєно вигукнула Аля. І раптом зрозуміла, що Недоладько не жартує.

      Невже ніхто не знає дороги звідси? злякана дівчинка благально поглянула на Недоладька.

      Я тільки знаю, що на північ