Дитинство. Віршики для діток. Ольга Цанєва

053-4089-4

      Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

      Для онуків

      Мій ріднесенький,

      Захарчик онучок.

      Зараз зупинися,

      Подивися,

      Там в травичці,

      На квітці,

      Сидить жучок?

      Чи то дрібнесенький павучок?

      Ти тихенько підійди,

      Ти на квітку не наступи,

      Бо вона ж жива,

      Як і ти.

      Ти життя всім збережи.

      Цим землі святій,

      З радістю жити допоможи.

      Посміхнися,

      Помилуйся,

      Цим ти світом налюбуйся…

      Можеш ти допомогти?

      Принести відро води,

      Та полити  цибульку ,моркву,

      Огірки…

      Щоб бабуні у селі,

      Завжди усміхнуті були.

07.10.2020 року

      Сестричка і братик

      Як теє миле сонечко.

      Моя онучка Сонічка.

      Вдячна та привітна.

      Як висняна квітка.

      Має очі як у мами.

      Брівки як у татка.

      Говорить тихесенько, коли братик спить.

      Бо боїться малого братика розбудить.

      А коли сам прокинеться…

      І тоді вже цілий день —

      Будуть бавитьсь.

      Бігати.

      Стрибати.

      В «жмурки" грати.

      Матусю.

      Бабусів, та всю рідню звесиляти.

      Жити в щасті всим допомагати.

02.03.2021 року

      Від дитинства до зрілості

      Я в Україні народилась.

      Місто моє велике – велике.

      Рідне місто моє Кривий Ріг.

      Там на світ я з'явилась,

      Зросла.

      Там частково життя прожила…

      Близько річки Саксагані.

      Де жили переважно шахтарі,

      Що вели добуток залізної руди.

      І до цих пір,

      Живе рідня моя велика…

      Там у будиночку, частенько по вечорам,

      Читали нам, діткам твори Т.Г.Шевченка і А.С.Пушкина…

      Зараз читаю свої віршики онукам я.

      Бо тепер поєтесса я сама.

      Роки минають швидко.

      Від дитинства до зрілості,

      Тут на землі.

      Дітки мої всі трое виросли.

      Одружилися.

      Тож мають діток своїх…

      Радують внуки бабуню.

      Добрі та вдячні зросли вони.

      Кажуть бабуні Олі —

      Дякуємо.

      За віршики твої!!!

12.12.2020 року

      Котик

      Тра – ля – ля. Тра – ля – ля, Тра – ля – ля!!!

      Неподалік тут бавиться дітвора.

      Чути дзвінкий голосок.

      То хлопчик Захарчик,

      Задоволений в ось такий часок.