– Знаєш, – зізналася я, – ще зовсім недавно я жила в суцільній казці. Навколо літали феї. В капелюсі розгулював Кіт у чоботях. Він знімав шляпу, і погляд у нього ставав такий сильний, що він міг рухати речі! Я розмовляла з квітками красолями, начебто вони живі танцюристки. Але тепер я страшенно самотня.
– Чому? – пискнула Рожева Миша.
– Я зависла… Не хочу дорослішати! Мені страшно, що у мене виростуть цицьки!
– Сиии!.. Добре, спи вже! – сказала Миша. – Я ненадовго злітаю до своїх.
– Хто вони?
– Потім розповім!
Вона виповзла з-під ковдри, суворо понюхала повітря. Як великий джміль, вона вилетіла у вікно.
Розділ 5
КОСА ДІВЧИНКА КОСИЛА НА КОСІ
Я ще не встигла заснути – рипнули двері. Хтось прокрався до мене в кімнату. Я думала – мама. Але це був він в чорному піджаку. Я лежала ні жива ні мертва. Гітарист сів на край ліжка, погладив мою руку. У темряві замість очей тьмяно блищали його білки.
– Хочеш пісеньку, дитинко?
Я гарячково думала. Якщо закричу, покличу Діану, я пропала.
Він мене задушить. Чому в нього такі очі? Я мовчала.
– Мовчання – ознака згоди, дитинко, – підморгнув більмом гітарист. Він заспівав тихим голосом:
– Коса дівчинка косила на косі…
Мені раптом стало смішно. Я хихикнула. Гітарист перестав співати і змовницьки розсміявся:
– Я хочу взяти тебе з собою на Дно.
– На яке ще Дно?! – вирвалося у мене.
– Ага! Заговорила! На яке? На морське!
– Я не хочу…
– Там добре… – оксамитово промовив гітарист. – Давай дружити…
Він несміливо протягнув мені свою тонку долоню з великою кількістю срібних каблучок. Ну як тут утримаєшся? Я завжди відгукуюся з радістю, коли мені пропонують дружити.
– Добре, – я потиснула його милу руку. – Ти пожартував про Дно?
– Ми будемо найбільшими друзями… Ти навіть не уявляєш, хто тобі пропонує дружбу… Але і не треба, я цілком безкорисливий…
Ми з тобою так здружимося, що неодмінно опинимося на дні.
– Мені й тут добре…
– Там набагато краще. Що найголовніше в житті? Найголовніше в житті – це не життя, а смерть. Гнила діра! Але я… Я проведу тебе повз смерті… Ти навіть не помітиш…
– Як це?
– Ми будемо дружити проти твого тата…
– Чому?
– Ну ти ж знаєш, який він смішний… Насправді, це пуста, ница людина. Твій тато – Особлива Думка – кудлата воша!
– Що?! Тато просто розпатлався на Новий рік, тому що сам варив крабів… і хвилювався… щоб усім сподобалось…
– Ненавиджу, коли варять крабів… У мене таке відчуття, що це варять мене…
– Мого тата ще ніхто не називав кудлатою вошею… – Я вгледілася в мого нового друга. – Ти перевертень!
– Звісно! – засміявся він. – Я заберу на Дно твою маму разом з тобою. Я від неї втрачаю голову!
– Але мама живе з татом!
– Начхати я хотів на твого тата! Я тобі кажу: нікудишня він людина!
– Не смій…
– Хочу