Тихон, син Марічки, 19 років (1671 рік).
Дід Яким, старий козак.
Баба Ганя, стара сусідка сім’ї Лободи.
Друзі-козаки, 19 років:
Данило Горицвіт (стане осавулом).
Трохим Лисиця (золотисто-руде волосся).
Пахом Гордієнко.
Карпо Майборода, підосавул, друг Тихона Лободи, 46 років.
Жінки-лікарки (подруги Гликерії):
Баба Одарка Гримчук, травниця, 62 роки.
Василина, 42 роки.
Явдоха, костоправ, 26 років.
Дядько Іван, козак, 47 років, кульгає.
Микола, козак, наречений Явдохи, 26 років.
Катруся, донька Явдохи та Миколи, наречена сина Марічки, 20 років (1671 рік).
Дівчата (подруги Марічки):
Оксана Гримчук, онучка баби Одарки, наречена Трохима, 17 років.
Соломія Ступка, 16 років.
Хуторські козаки:
Ігнатій Остроух, хуторський отаман, 55 років.
Кіндрат Тримбач, 35 років.
Василь Гуляйполе, січовик, 35 років.
Макар Вишняк, 29 років.
Остап Шмат, 26 років.
Михей Кучера, силач, 35 років.
Петро Кисіль, куховар, 26 років.
Хома Розум, кобзар, 60 років.
Олесь Гримчук, козак, син баби Одарки, 30 років.
Поляки-полонені, поранені:
Велислав (Славко Шрам), шляхтич, командир драгунів, освічений, став козаком, 22 роки.
Радзимиш, жовнір[2], полонений, 20 років.
Ольгерд, жовнір, полонений, 40 років.
Счепан, жовнір, полонений, 22 роки.
Священнослужителі:
Михайло, батюшка, Тарасій, диякон.
Фотинія, мати Явдохи, стара.
Старий дід та мати козака Пахома Гордієнко, 40 років.
Матері козаків (Кіндрата Тримбача, Василя Гуляйполе, Макара Вишняка), 50–60 років.
Полонені ясиру (жінка, хлопець, козак, інші).
Кася, вдова, мати Оксани, невістка баби Одарки, 40 років.
Любава, жінка Олеся, невістка баби Одарки, 28 років.
Поляки-атакуючі, поранені, вбиті.
Дівчатка (подруги Марічки):
Агаша, 14 років, Гануся, 15 років.
Парасковія, дочка Павла та Оляни, 13 років (1659 рік).
П’єса включає події з 1648 до 1671 років. Дія перша – 1648 рік, дія друга закінчується початком 1649 року. Дія третя – з 1649 по 1652 роки. Дія четверта з 1658 по 1671 роки. Основні події відбуваються на козацькому хуторі Вільнім, недалеко від Запорізької Січі. Основна декорація: з одного боку – хутір (хати, здалеку млин), з іншого боку – галявина, ріка, дуб, кінь, вдалечині гай. Перед хатами міняються між собою декорації:
1- хати, які можуть відчинятися, щоб показати внутрішній інтер’єр (сім’ї Лободи, баби Гані, Одарки, Фотинії. Відчинена хата Фотинії одночасно перетворюється в лазарет для козаків. Потім такий лазарет в хаті баби Гані). Між хатою Лободи та баби Гані сінник Лободи та тин. Коло хати Одарки калина, лавка. Між хутором та рікою декорація церкви, яка зображує поперемінно ззовні храм та іконостас. Ближче до церкви колодязь.
2- Степ/поле бою, підводи.
Дія перша
Ява І
(1648 рік. Хата Гликерії, стіни розмальовані, у кутку ікони, на вікнах рушники, у вікна дивляться квіти. Вона порається у печі, варить суп).
Гликерія. Марічка, принеси води, поквапся, мені треба тісто на галушки замішувати, бульйон майже готовий.
Марічка (залишає сапку в городі). Зараз, мамо! (Пішла мити ноги).
Гликерія. Ой, іще ноги миє, не можеш до криниці збігати, не взуваючись?
Марічка. Мама, а раптом там козаки, а я боса (взуває червоні черевички).
Гликерія. Куди там, козаки, рано тобі ще про козаків думати.
Марічка. А вам же теж було шістнадцять, коли ви з батьком полюбили одне одного.
Гликерія. Згадала, то коли було! Твій батько мені проходу не давав! Перший красень був, високий, спритний. А тепер, хоч і невисокий, але міцний, що дуб. (Сміється). Давай, біжи, біжи, та не мели там з козаками, неси воду скоріше.
(Марічка поправила гребенем неслухняне волосся, пов'язала жовту стрічку, вставила під неї коло лівого вуха ніжну білу дібровну вітряницю і пішла, взявши коромисло і відра. Вона не йшла по вулиці,