Вона перевела подих. Спокійно…
– Ви кепсько спали, пані Хміль?
Вона скривилася. Провела по очах тильною стороною долоні:
– На жаль. Відчинявся люк… у підлозі.
Психіатр кліпнув повіками.
– Він заважав мені спати! – вигукнула Ірена збуджено. – Прийшов і стояв над ліжком… Молодий хлопець із білим обличчям…
Очі гуманітарного експерта зробились як дві залізні кнопки в обрамленні запалених повік. Вони свердлили її – але вона не відвела погляду.
Він мучив її запитаннями ще поспіль годину. Ірена відповідала. Брехала і плутала відчайно; часом їй здавалося, що вона переграє і каже зайве – але вона знала, що зніяковіти хоч на мить – означає провалити всю гру.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.