Як я став детективом. Юрій Багрянцев. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Юрій Багрянцев
Издательство: "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
Серия:
Жанр произведения: Современные детективы
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
вної статури чоловік років сорока п'яти. Він офіційно іменувався президентом казино «Червоний Лев», звали його Євгенієм Аркадійовичем. Посеред нашої бесіди він раптом, понизивши голос, довірливо нам сказав:

      – А знаєте, сьогодні ви нам допомогли не втратити багато грошей. Сюди занадився ходити один наш постійний клієнт, який завжди виграє і часом – немалі суми. Жодного разу не програв, уявляєте! А сьогодні, як побачив вашу телегрупу, одразу ж утік, навіть не розпочавши гри.

      – І довго він до вас ходить? – запитала телеведуча Ганна. – А нас чому злякався?

      – Вже місяці чотири ходить, регулярно, раз на тиждень. І весь час виграє, барбос! Нехай, як правило, й незначні суми, але виграє постійно! А одного разу він все ж таки зірвав такий куш, що в нашій касі ледь вистачило готівки виплатити йому виграш. А чому він вас злякався, не знаю. Може, не хоче своєю фізіономією світитися.

      – Напевно, у нього є якась своя система гри в рулетку, – припустив телеоператор Геннадій. – Чи йому просто таланить весь цей час.

      – Звичайно, йому щастить! – погодився Євгеній Аркадійович. – Якби дійсно існували виграшні системи гри в рулетку, то незабаром усі на світі казино зникли б, збанкрутили б. Але щось занадто часто і постійно йому таланить, мене це вже починає дратувати.

      – А він користується під час гри якоюсь шпаргалкою? – вставив у бесіду своє питання і я. – Можливо, у нього все ж є якась методика, заснована на теорії ймовірності випадання чисел рулетки.

      – По-моєму, ні, – відповів президент казино. – Хоча, чесно кажучи, я не стежу за його діями. Я взагалі намагаюся в залі не стовбичити під час гри. Але наші хлопці, круп'є і наша касирка мені завжди доповідають: от, мовляв, знову цей клієнт виграв велику суму й одразу пішов із казино.

      – Так він, виявляється, одразу й виходить після виграшу? – перепитав Геннадій. – Тоді в нього точно є система, це не просто везіння, це розрахунок.

      – Цікаво було б поспостерігати за його грою, – сказав я. – У мене є деякий інтерес до теорії ймовірності, до чергування випадкових чисел, нумерології і такого іншого. Може, вдасться хоч якось розгадати секрет цього вашого везучого гравця.

      – Занадто везучого! – уточнив Євгеній Аркадійович. – А щодо того, щоб подивитися на його гру, то це – будь ласка! Якщо хтось зуміє розгадати секрет його дивовижного везіння, я тому сплачу велику премію. Слово честі, хлопці, так і знайте!

      Не знаю чому, але ця розмова про щасливого гравця в рулетку не давала мені спокою тижнів зо два, допоки ми знову не відвідали казино «Червоний Лев» на черговій телевізійній зйомці. І я відразу, побачивши Євгенія Аркадійовича, відвів його вбік і запитав:

      – Сьогодні присутній ваш гравець-везунчик? Не втік іще, побачивши нас?

      – Сьогодні його немає, але він приходив позавчора і знову виграв.

      – Чи можу я поговорити з круп'є, що обслуговують рулетку і пам'ятають гру вашого везунчика?

      Президент «Червоного Лева» погодився, і незабаром я розмовляв з молодим симпатичним круп'є Андрієм. Від нього довідався про деякі подробиці гри щасливого постійного відвідувача, якого звали Артуром. А потім, вже дома, на папері я розписав по пунктах ці деталі. Ось вони:

      Перша. Артур приходить грати в рулетку раз на тиждень, але в різні дні. Час його появи теж різний, тож передбачити заздалегідь його чергову появу у казино неможливо.

      Друга. Оскільки час гри Артура різний, він потрапляє на різних круп'є, що працюють позмінно. Найчастіше гравця обслуговували два хлопці – Андрій і Владислав, із якими мені вдалося поспілкуватися наступного дня.

      Третя. Артур завжди грав тільки за другим столом рулетки, і ніколи не сідав за перший стіл, що біля вхідних дверей.

      Четверта. Тривалість гри Артура коливалася від години до двох-трьох годин. Спочатку він робив маленькі ставки, постійно їх збільшував, міг на початку гри програвати невеликі суми. Але згодом він незмінно відігравався і щойно його виграш досягав великої суми, одразу ж покидав гральний заклад.

      П'ята. Під час гри Артур не підглядав у записник, ставки робив не спонтанно, а вдумливо і начебто заздалегідь знаючи, на які числа йому треба ставити фішки на різних етапах гри.

      На останній, шостий, блок моїх запитань, я не одержав досить чіткої відповіді: Андрій не міг з упевненістю сказати, чи вигравав Артур тільки на якомусь одному числі, чи його постійні виграші припадали на різні числа.

      – Розумієш, за вечір у рулетку на обох наших столах грає чимало різних людей, – пояснив мені Андрій, – і перед круп'є не стоїть завдання запам'ятовувати, на яких числах виграють наші відвідувачі. Але я точно пам'ятаю, що цей везучий гравець вигравав на різних числах. А от на яких саме – не пригадую. Але тепер, якщо треба, постараюся запам'ятати ці числа.

      Але я хотів сам подивитися гру Артура, розуміючи, що без особистого спостереження я не зроблю жодних конкретних висновків. І ми з Євгенієм Аркадійовичем домовилися про таке: як тільки Артур з'явиться в казино, мені одразу ж зателефонують на мобільник