Одинадцять п’ятсот. Артем Чех. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET


Автор: Артем Чех
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Рассказы
Год издания: 2012
isbn: 978-966-03-5408-1
Скачать книгу
ко Фашист закріпилося за ним міцно і, швидше за все, назавжди. Навіть фізрук називав його не інакше як Фашист.

      Сказати, що Ярік користувався якимсь надзвичайним авторитетом у школі, не можна. Не можна також сказати, що він користувався бодай якимсь авторитетом. Якщо бути відвертим до кінця, Фашиста взагалі не поважали, але навпаки – знущалися з нього, ображали та інколи навіть били. Не боляче.

      Особливо після того випадку… Хоча ні, краще про той випадок не згадувати. З іншого боку, ви і без мене колись почуєте цю історію. Тільки пообіцяйте, що не будете потім сміятися з Яріка! Домовились? І без того хлопцю жилось несолодко. Отже, це трапилося вже у десятому класі. З дитинства Яріка (тоді він ще не був Фашистом) привчили поважати й боятися батьків. Голос у Яріка до кінця школи так і не зламався – до самісінького випускного він пищав, немов баба, – принаймні так вбачали інші. Ярік тата й маму називав не інакше як тату й маму. Тату виховував Яріка у спартанських умовах, він вважав, що Ярік має вирости справжнім чоловіком, поїхати на батьківщину – у славне містечко Чоп, стати мером цього славного містечка й контролювати митницю. Думки маму з думками тату не збігалися. Вона хотіла, щоб син добре вивчився, став економістом чи, в гіршому випадку, бухгалтером та знайшов своє місце на ринку праці. Ярік ніким ставати не хотів. І не міг. Тату лише відбив у сина бажання стати справжнім чоловіком, мамині благання вчитися краще Яріка лише збивали з пантелику, його все більше і більше цікавив Третій рейх.

      Тату був суворим мужчиною.

      Одного разу однокласники засперечалися про, здається, формений одяг СС. Вони сиділи вдома в одного з них і пили домашнє вино. Хтось запропонував зателефонувати Фашисту, мовляв, він у цій царині спец, ас і взагалі на формі СС з'їв собаку і навіть знає, де вона зарита. Зателефонували Фашисту. До телефону ніхто довго не підходив. Не підходив і не підходив. Аж раптом слухавку взяв тату.

      – Да! – грізно промовив він.

      Суперечка зайшла настільки далеко, що хтось із кимсь навіть бився об заклад на десять гривень. На телефоні увімкнули гучномовець – щоб усі чули і в подальшому не виникало ніяких питань.

      – Да! – повторив тату.

      – А Фаш… Яріка можна?

      – Яріка? – перепитав тату.

      – Яріка.

      Тату, очевидно, замислився. Але ненадовго.

      – Ярік какає! – з гідністю мовив він і поклав слухавку.

      Це чули всі. Хтось розповідав, що серед однокласників були й однокласниці.

      Наступного дня, коли Фашист прийшов до школи, кожен вважав за потрібне неодмінно привітатися з ним саме цією фразою.

      – Ярік какає! – кричали всі з такою ж, щоправда фальшивою, гордістю.

      Цілий місяць по всій школі тільки й було чутно цю фразу. Ще два місяці цю фразу частенько згадували. Але не забув її ніхто. Певно, ще не одне покоління школярів буде чути цю історію про Яріка.

      До того ж у Фашиста був надміру великий і рухливий кадик.

      – Фашист, – усякчас зверталися до нього, – поворуши кадиком! Чи ти какаєш?

      Як бачите, Фашисту дійсно жилося несолодко. Ще й ці вугри, і криві зуби, трійки з усіх основних дисциплін. Жодних мрій, жодних прагнень, жодних досягнень – суцільне життя без початку та без кінця. І, що цікаво, Ярік усе це чудово усвідомлював, як, власне, і свою ординарність та непримітність. Він був нецікавий ані оточуючим, ані самому собі. І, засинаючи, він нерідко уявляв, як у нього розвиваються незвичайні здібності. Наприклад, він уміє літати або ставати невидимим. Або вміє читати думки. Ні-ні, він не мріяв про це, а просто уявляв. Мріяти його відучив тату ще в дитинстві. Тату одразу, як тільки Ярік навчився говорити та більш-менш орієнтуватися у всесвіті, вклав у світосприйняття та світобачення сина страшну річ, а саме те, що Ярік у цьому житті ніколи нічого не досягне, а якщо і досягне, то хіба місце голови міста Чоп. Принаймні це – план-мінімум і план-максимум в одному флаконі. Інакше – неможливо. Інакше – і жити не варто. Тату так і казав Фашисту:

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAMCAgMCAgMDAwMEAwMEBQgFBQQEBQoHBwYIDAoMDAsKCwsNDhIQDQ4RDgsLEBYQERMUFRUVDA8XGBYUGBIUFRT/2wBDAQMEBAUEBQkFBQkUDQsNFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBT/wAARCAMeAjoDAREAAhEBAxEB/8QAHQAAAwACAwEBAAAAAAAAAAAAAAECAwYEBQcICf/EAGcQAAECBAQEAgYGBQYFDgoIBwECEQADEiEEBTFBBiJRYQdxCBMygZGhFEKxwdHwCRUjUuEWGDNicvEXJnOCsyQ2Q1NWY2R0g5SistLTJTQ1NzhGVHWStChFVWV2hJOjwhknRIXEw//EABwBAQEBAQEBAQEBAAAAAAAAAAABAgMEBQYHCP/EAD4RAQACAQIDBAcGBgICAwADAQABAhEDMQQSIQUTQVEUIlJhcZGhFTJTgbHRBiMzNMHwQuE1ciRi8RYlQ6L/2gAMAwEAAhEDEQA/APrgliSQ79Y+6/lROdfvgBrt7P4wApXKQzna8AWcBnP2QASSSKmGsERUX9r+MFIqBIsD7tIB7Ak/KAPrFmd7nrAA5tTpvAI2DJBYaHrAwDymrU/OAUxQtqLaiJLUE5WbGqIGS5S1t4spsRHOWsRpeG5sRLPuYimCxgFoag4YaCAkqDAuw84AOrkhu2sADmdtPsgEQXBAI7mAFUhyNvOAGoGg0+MAFTMDuHMFRXzAsYAc2d76XghXe9wN2gK1AL+YgCzdOz2MBFbKs0FIEh3DjqIIVRpc22vAMOSwPeAFcp77kQUWOxgYSU3dr9RAIklJYMr7YIXshmFusFUXNRJD63EAjvYPBYhLAaaMxEEmSuN9LsYLBUggMSC1iYGTULMb+5yYKkqubFusAVApBPW8AnZqiBdxAMuH0cX1gJeouBch2gEpZ5fqpG41gEXY25vO8AKPLbyIZ2gBgkuxYO5OnugFMGwUkK1AMBOpO3UwBWagFfDr/GACTapn7lx5w