37. Про злодійство. Якщо ‹хто› купив що-небудь крадене на торгу, або коня, або одяг, або худобину, то нехай він виведе свідками двох вільних чоловік або збирача торгових мит; якщо ж він не знає, у кого купив, то нехай ті свідки йдуть на судову клятву в його користь, а позивачеві узяти своє вкрадене; а що разом з цим пропало, то про те йому лише жалкувати, а відповідачеві жалкувати за своїми грошима, оскільки не знає, у кого купив крадене; якщо пізніше відповідач пізнає, у кого це купив, то нехай візьме у нього свої гроші, а тому платити ‹за все›, що у нього ‹відповідача› пропало, а князеві штраф.
38. Якщо хто пізнає ‹свою› челядь. Якщо хто пізнає свого вкраденого челядина і поверне його, то він повинен вести його по грошових угодах до третього зводу і узяти у третього відповідача челядина замість свого, а тому дати пізнаного: нехай йде до останнього зводу, тому що воно не худоба, не можна йому говорити: «Не знаю, у кого я куплений», але йти за свідченнями челядина до кінця; а коли буде виявлений істинний злодій, то знову повернути панові вкраденого челядина, а третьому відповідачеві узяти свого, і за збиток ‹позивачеві› тому ж злодієві платити, а князеві 12 гривень штрафу за крадіжку челядина.
39. Про звід же. А зі свого міста у чужу землю зводу немає, але також представити ‹відповідачеві› свідків або збирача мит, перед яким була здійснена купівля, а позивачеві узяти готівкове, а про інше, що з ним пропало, тільки жалкувати, а тому, хто купив крадене, жалкувати за своїми грошима.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.